Зараз у провадженні судів перебуває багато справ за позовами організацій колективного управління про захист прав на твори іноземного походження. Зазвичай такі організації колективного управління керуються, зокрема, договорами про взаємне представництво інтересів, укладених із іноземними організаціями колективного управління. Згідно статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (надалі - Закон) організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Проте, не всі договори між організаціями колективного управління про взаємне представництво інтересів являються достатніми для належного управління майновими правами авторів на конкретні твори, та, за необхідності, захисту таких майнових прав.
Згідно статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права», передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
На жаль, у багатьох договорах про взаємне представництво інтересів, присутнє положення, відповідно до якого одній організації колективного управління передаються права та твори, що входять до «репертуару» або увійдуть протягом строку дії договору до «репертуару» іншої організації колективного управління. Проте, практично завжди цей так званий «репертуар» не визначається конкретними творами.
Лише інколи у договорах про взаємне представництво інтересів передбачається, що твори, які входять до «репертуару» або увійдуть до «репертуару» будуть зазначені, наприклад, у додатках, додаткових угодах до таких договорів чи будуть передані організації колективного управління будь-яким іншим чином. Але навіть при цьому положенні через великий обсяг роботи щодо систематизування творів, технічні складнощі та інші причини конкретні твори не завжди передаються організації, яка має ними управляти. За таких умов організація колективного управління ніби уклала договір, проте, якими саме творами вона управляє невідомо.
У випадку, коли організація колективного управління приходить в суд із такими договорами, стверджувати про наявність у неї майнових авторських прав на конкретні твори не можна. Зазвичай такі договори не являються належними та допустимими доказами наявності в організації колективного управління майнових авторських прав, права на управління конкретними творами, їх захист.
Таким чином, організаціям колективного управління при укладенні договорів про взаємне представництво інтересів із іншими іноземними організаціями колективного управління слід уважно та пильно обдумувати кожне положення договору, особливо ті положення, що стосуються об’єктів авторського права, які передаються. У таких договорах, чи будь-яких додатках, додаткових угодах до таких договорів, потрібно обов’язково зазначати перелік конкретних творів, що передаються, та уникати узагальнюючої термінології щодо передання усіх творів, що входять або увійдуть до «репертуару».
Література:
1. Закон України «Про авторське право і суміжні права».
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
