На сьогоднішній день існує велика кількість випадків порушення кримінального процесуального законодавства України уповноваженими органами, і зокрема, недотримання процедури здійснення досудового розслідування, істотне порушення основоположних прав і свобод людини і громадянина. У зв’язку з цим, в представленій роботі необхідним є зосередити увагу на ч. 5 ст. 236 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Так, у названій частині вказано: обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі. Статті 235 і 236 КПК України містять підстави і процедуру проведення обшуку, що чітко регламентовані в даному Кодексі і повинні здійснюватися в межах і у спосіб, передбачених законодавцем.
Для більш детального аналізу виявлення порушень при застосуванні ст. 236 КПК України можна звернутися до Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме, до справи № 753/4212/15-к, фабула якої говорить про невизнання вини особою у вчиненні інкримінованих їй злочинів, передбачених статтями 307, 309, 263 КК України. Під час з’ясування обставин справи обвинувачена особа дала пояснення, з яких вбачається, що з боку правоохоронних органів відбулося грубе порушення прав і свобод вищезазначеної особи, що розпочалося з порушення норм кримінального процесуального законодавства, а саме ч. 4 ст. 208 КПК України, за якою уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Як зазначено в даній справі, в ході затримання обвинуваченої особи її права і обов’язки не були належним чином їй розтлумачені, більш того такі дії були вчинені з боку правоохоронних органів без складання протоколу, який має бути складеним, виходячи з норм кримінально процесуального законодавства.
Що стосується питання проведення обшуку особи, то ч. 3 ст. 208 КПК України передбачає: уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу. За загальними правилами, викладеними у чинному КПК України, обшук має проводитися лише на підставі ухвали слідчого судді (ч. 2 ст. 234 КПК України); обшук особи має проводитися з обов’язковою участю не менш як двох понятих незалежно, від використання технічних засобів фіксації відповідної слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).
Таким чином, аналіз норм КПК України дозволяє виділити два випадки, коли може здійснюватися обшук особи: 1) під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України (негайне затримання під час або після вчинення злочину або за можливості втечі особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину); 2) під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи (якщо є достатні підстави вважати, що особи, які перебувають у помешканні чи іншому володінні, переховують при собі предмети чи документи, які мають значення для кримінального провадження).
При цьому, в будь-якому разі в обох цих випадках повинні дотримуватися вимоги ч.7 ст. 223 КПК України – присутність двох незаінтересованих осіб (понятих), незалежно від здійснення технічної фіксації здійснюваних процесуальних дій та ч. 5 ст. 236 КПК України – проведення особистого обшуку особами тієї ж статі.
У частина 7 ст. 223 КПК України однозначно закріплено: обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. При цьому понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Відтак, виходячи з вищезазначеного, можна дійти висновку про те, що оскільки такі процесуальні дії як обшук або огляд житла чи іншого володіння особи та обшук особи перелічені законодавцем через кому, то ці дії є однорідними, а отже залучення понятих розповсюджується як на перші два види процесуальних дій, так і на обшук особи. З цього випливає, що при всіх цих процесуальних діях понятими є ті самі особи як при обшуку житла, так і при обшуку особи. До повноважень слідчого або прокурора КПК України не відносить залучення інших понятих або заміну понятих при проведенні цих процесуальних дій. Більше того, в даній статті зазначається, що поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Отже, враховуючи викладене вище, ми можемо припустити, що зміна або заміна понятих в даному конкретному випадку не передбачена кримінальним процесуальним законодавством.
Література:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України.
2. Єдиний державний реєстр судових рішень.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
