Наприкінці жовтня 2016 року більшість українських громадян ретельно слідкувала за новинами в країні, адже завершувався перший етап подання електронних декларацій особами, які відповідно до ст. 50 ЗУ «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище ( особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування). Дедлайном було визначено 1 листопада. Наше суспільство та зарубіжний простір були сильно вражені, коли побачили задекларовані доходи та майно, якими володіють Президент України, Прем’єр-міністр, народні депутати та інші суб’єкти декларування, визначені законом. Крім того, за процесом електронного декларування пильно слідкував Європейський Союз, тому що введення цього інструменту контролю за держслужбовцями було вимогою європейських інститутів та обов’язковою умовою введення безвізового режиму України, а також надання чергового траншу від Міжнародного валютного фонду.
Контроль за поданням електронних декларацій здійснює Національне агенство з питань запобігання корупції (НАЗК). У своєму Рішенні № 3 від 11 серпня 2016 року НАЗК щодо порядку перевірки факту подання та своєчасності подання декларації встановило наступне: за несвоєчасне подання без поважних причин декларації передбачено адміністративну відповідальність відповідно до статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за умисне неподання декларації — кримінальну відповідальність згідно із статтею 3661 Кримінального кодексу України». Стаття 3661 ККУ закріплює: Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації - караються штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Кримінальна відповідальність за цією статтею за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Яким чином представники Українського народу минають відповідальність від вищевказаної норми Кримінального кодексу? Виходячи із проведених журналістами розслідувань, на прикладі народних депутатів можна побачити, що деякі з них не декларують свої вілли, які знаходяться за кордоном, яхти, літаки та інші об’єкти як майно, що їм належить, а записують на юридичні особи (кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї), тобто вказуються лише відповідні закордонні фірми або офшорні компанії. Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. Тобто, якщо людина вказала, що вона є бенефіціарним власником фірми, і ця фірма володіє відповідною нерухомістю, і цією нерухомістю користується високопосадовець, – закон не вимагає обов’язково йому це декларувати. Нажаль, це прогалина, якою впевнено користуються. Проте ч.3 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» вказує, що у декларації зазначаються також відомості про об’єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об’єктами права власності третьої особи, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, якщо вони не використовуються для господарської діяльності такої юридичної особи. Крім того, представник комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції підтвердив, якщо особа має відповідне майно, яким вона користується і розпоряджається, не важливо на кого воно записано, таке майно має бути належним чином зазначено в е-декларації. Через юридичну особу чи як фізичній особі.
Отже, проаналізувавши вищезазначене, можна зробити висновок, що на практиці ст. 3661 КК на даний момент має декларативний характер через прогалини відповідного закону та невідповідність його тлумачення з боку членів НАЗК та авторів закону «Про запобігання корупції». Крім того, з кінця 2016 року відкрито й досі триває чимало кримінальних проваджень на підставі аналізу інформації з е-декларацій. Поки що не має очікуваних результатів.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
