Можна впевнено стверджувати, що боротьба з масово-озброєними атаками реалізується в масштабах міжнародного співробітництва. Спільні зусилля держав формально виражає узгоджене видання правової (регулятивної) основи: наразі, до неї належать Конвенції: «Про злочини та деякі інші акти, що вчиняються на борту повітряних суден» (1963 р.); «Про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден» (1970 р.); «Про боротьбу із захопленням заручників» (1979 р.); «Про боротьбу з бомбовим тероризмом» (1997 р.) і «Про боротьбу з фінансуванням тероризму» (1999 р.) [1, с. 27-28]. Та варто зауважити про недостатність запобіжних заходів, яких уживають сьогодні з огляду на підвищений рівень ризику виникнення терористичних актів у світі: підставою тому є нинішній стан охорони польотів. Оскільки безпека пасажирів і досі бажає кращого, а загроза вибухів повністю ще не вичерпана, фахівці радять чинити пасивний опір загарбникам. Свідчення хроніки виправдовують його, адже притуплена пильність бандитів допомагає невільникам виграти час, що майже завжди на їхньому боці [2, с. 43].
Динаміка сучасного прогресу, крім протидіючої методики, торкається й кмітливості мислення злочинця. Значні фінансові ресурси створюють усі можливості для відстеження новітніх наукових досягнень: зокрема, вони сприяють налагодженню високорозвинених систем комунікації, тому підготовлені координовані підступи нерідко увінчуються успіхом, суттєво збільшуючи ступінь руйнації [3]. Логічно виникає питання з приводу захисту громадян від несанкціонованих дій осіб, що викликають підозру – а саме, насильницького захоплення з використанням різноманітних методів залякування та полону. Своєрідну роль в аспекті пошуку доступних шляхів вирішення даної проблеми відіграє оснащення спеціальними надчутливими установками. Принцип їх роботи передбачає застосування металодетекторів та інших допоміжних засобів, які дозволяють своєчасно знешкодити детонуючі пристрої, бо все більш поширеним стає пластиковий елемент у виготовленні поверхневих оболонок вибухівки. Разом із тим, невідповідність звичного обладнання теперішнім вимогам часу спричинюватиме їхню неефективність та продовжуватиме піддавати вірогідній небезпеці.
Відтак, істотне значення надається діагностиці технічної сторони об’єкта з метою встановлення істинних причин катастрофи – так званому, «механічному чиннику», проте, звичайно, не лише на ньому потрібно зосереджувати увагу. Запобігти трагедіям надалі допоможе цілісне дослідження психотипу винного, в основі якого лежить обґрунтування мотивів його поведінки, визначення обставин, що спонукали до скоєння злочинних діянь, а також характеристика особливостей соціального середовища – починаючи від інституту сім’ї, де закладалися первинний фундамент виховання та загальні конструкції світосприйняття, що «збагачували» потенційного правопорушника. На нашу думку, з метою полегшеного виконання поставленого завдання, особи, які вчиняють злочини терористичного спрямування часто об’єднуються групами, «гублячись, начебто, серед натовпу» до початку завершального етапу операції, адже сам процес її проведення потребує оперативного реагування і це втілено в кількісній підтримці та попередньому розподілі ролей між співучасниками. Такі схильності слід розцінювати як вроджену спадкову «відмітну рису», що вирізняє особу з-поміж «сірої маси» подібно до шкідливих звичок або творчих здібностей.
Терористичні акти в США 11 вересня 2001 року започаткували «нову добу наступів», для якої характерні відмова терористів від протесту проти політичних режимів, їхніх лідерів і боротьби з ними та зміщення «загального градусу ненависті» на користь етнонаціональної ідеї [3]. Таким чином, спостереження конкретних стійких тенденцій, прийнятних для деяких видів ментальних спільнот, обумовлюється специфікою панування того чи іншого релігійного світогляду – тобто, залежить від «духовного наповнення» суб’єкта злочину. Найімпульсивнішими вважаємо осіб, що сповідують іслам – вчення, яке базується на шиїтській та суннітській течіях. Гострі суперечності, що виникають між ними, знаходять свій прояв у сумнозвісних подіях, пов’язаних з діяльністю близькосхідних терористичних організацій: наприклад, «Аль-Каїди» (на чолі з Осамом Бен Ладеном), палестинських «Ісламського джихаду» і «Халасу», підтримуваної Іраном «Хезбалли», Ісламського руху Узбекистану в СНД тощо. Ясна річ, що рівновагу та спокій повітряного простору кожної хвилини спроможні підірвати й будь-які типові європейські організації: згадати, хоча б, Ірландську революційну армію (ІРА), від свавілля якої потерпають в Латинській Америці (переважно, Колумбія) [4, с. 4]. Однак, визначним, все ж, залишається яскравий та запальний темперамент мусульман, що надмірно фанатичні у своїх віруваннях й зайвий раз провокують зустрічний спротив. Помітно погіршує стан речей і «крайня різнополюсність» європейського та мусульманського світів, чиї традиції далеко не завжди відзначаються толерантним співіснуванням – як наслідок, мають місце відверті непорозуміння між ліберально-демократичним та консервативно-догматичним устроями цивілізацій.
Отже, сучасний тероризм, наділений глобальним і систематичним (організованим) характером, становить реальну небезпеку для громадськості. Через невідворотність загрози життю й здоров’ю, його справедливо відносять до особливо тяжких діянь. Тож, у випадку вчинення злочину особами вперше, доцільно здійснювати кваліфікацію в якості обтяжуючої обставини, згідно встановлених строків відбування покарання та обсягів накладення матеріальних стягнень, а в разі рецидивів, владна політика тим паче має набути жорстких радикальних форм, аж до легалізації відповідної смертної кари (розстрілу терористів) як наочного прикладу з відвернення в майбутньому неправомірного поводження. Узагальнивши вищесказане, ми однозначно переконані, що лише розслідування передумов даного злочину, а також постійне вдосконалення сигнальної системи сповіщення про тривогу забезпечать розв’язання питання з мінімальними втратами. Водночас, прагнення порозумітись у релігійній площині відображатиме на практиці головне призначення юриспруденції – здобуття взаємної згоди між сторонами конфлікту.
Література:
1. Василишин В. О. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з тероризмом / В. О. Василишин // Державна політика у сфері протидії тероризму: міжнародний досвід і його актуальність для України : [зб. матеріалів Інтернет-конф. / наук. ред. Стефанчук Р. О. та ін.]. – Київ: НАПУ, Міжвід. НДЦ, 2015. – 225 с.
2. Малкіна-Пих І. Г. Психологічна допомога в кризових ситуаціях / Ірина Германівна Малкіна-Пих. – Москва : Ексмо, 2005 – 960 с.
3. Новоскольцев Г. Б. Глобальний тероризм як метод політичної боротьби і форма насильства / Г. Б. Новоскольцев // Політологічні записки. – 2013. – № 7. – С. 1 –– 11.
4. Галущенко Г. Ю. Боротьба з тероризмом на сучасному етапі / Ганна Юріївна Галущенко. – К. : Національний авіаційний університет : Гуманітарний ін-т, 2012. – 37 с.
_____________________________
Науковий керівник: Катеринчук Катерина Володимирівна, доцент, кандидат юридичних наук, Національний авіаційний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
