Відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Із правила про те, що як свідок може бути викликана і допитана будь-яка особа, є винятки. У ч. 2 ст. 65 КПК України визначено, які категорії осіб наділені імунітетом свідка, тобто звільняються в силу закону від обов’язку свідчити. У науці кримінального процесу цей імунітет прийнято поділяти на обов’язковий (абсолютний) та факультативний (відносний). При обов’язковому імунітеті взагалі забороняється допит певних осіб як свідків. При факультативному імунітеті у особи є право відмовитися від давання показань, але за власним бажанням вона може їх давати [1, с. 157].
У ч. 2 ст. 65 КПК України зазначено, що не можуть бути допитані як свідки: 1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника; 2) адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю; 3) нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю; 4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю; 5) священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; 6) журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 7) професійні судді, народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали; 8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення; 9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особи; 10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних.
На наш погляд, у окремих пунктах ч. 2 ст. 65 КПК України необхідно розширити перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Так, п. 1 цієї норми слід доповнити положенням, що не підлягає допиту як свідок представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Статус цього учасника кримінального провадження визначений Законом України від 18 лютого 2016 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» [2]. Цим Законом КПК України доповнено ст. 64-2 «Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт», у ч. 4 якої передбачено, що представником цієї особи може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю – у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.
Положення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 65 КПК України забороняють допит як свідка лише адвоката, що є захисником, представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та надає правову допомогу свідку. Однак обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється й на осіб, вказаних у ч. 3 ст. 22 Закону України від 5 липня 2012 р. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [3]. Тому у ч. 2 ст. 65 КПК України слід збільшити перелік осіб, які мають свідоцький імунітет. Слід погодитися з науковцями, які вважають доцільним доповнити цю норму положенням, що не можуть бути допитані як свідки: помічник адвоката, стажист, особи, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, особа, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю [4, с. 56; 5, с. 14].
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України, не можуть бути допитані як свідки тільки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Разом з тим Закон України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» [6] покладає обов’язок зберігати цю таємницю не тільки на нотаріусів.
Зі змісту ст. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 8, ст. ст. 37, 38, 40, 40-1 цього Закону можна дійти висновку, що окрім нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю також зобов’язані: уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які у населених пунктах, де немає нотаріусів, вчиняють нотаріальні дії; посадові особи консульських установ, які вчиняють нотаріальні дії; посадові особи дипломатичних представництв, які вчиняють нотаріальні дії у випадках, передбачених законодавством; особи, які посвідчують заповіти і доручення, засвідчують справжність підпису на документах; помічник нотаріуса; особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи; особи, залучені для вчинення нотаріальних дій як свідки; інші особи, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
Нами підтримується пропозиція науковців доповнити п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК положенням, що не підлягають допиту як свідки інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, помічник нотаріуса, особи, вказані у ч. 3 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» [7, с. 286; 8, с. 7].
Слушною є висловлена у юридичній літературі пропозиція про доповнення ч. 2 ст. 65 КПК України пунктом, що не може бути допитаний як свідок Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – про обставини, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків [9, с. 22]. Таке регулювання відповідатиме ст. 19 Модельного закону про статус Уповноваженого з прав людини, який був прийнятий 4 грудня 2004 р. на двадцять четвертому Пленарному засіданні Міжнародної асамблеї держав-учасників Співдружності Незалежних Держав [10]. У цій статті передбачено, що Уповноважений з прав людини вправі відмовитися від давання свідоцьких показань у кримінальній справі про обставини, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх повноважень.
Література:
1. Кримінальний процес: підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
2. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації: Закон України від 18 лютого 2016 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 11. – Ст. 127.
3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.
4. Савицька С. Деякі кримінально-процесуальні гарантії діяльності адвоката / С. Савицька // Закон и жизнь. – 2013. – № 3. – С. 55-58.
5. Погорецький М. М. Кримінальні процесуальні гарантії адвокатської діяльності у досудовому розслідуванні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / М. М. Погорецький. – К., 2015. – 23 с.
6. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 382.
7. Удалова Л. Д. Свідоцький імунітет за новим КПК України / Л. Д. Удалова // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 284-288.
8. Остапенко О. Є. Охорона нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. Є. Остапенко. – К., 2014. – 16 с.
9. Супрунова О. В. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як учасник кримінально-процесуальних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 – «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. В. Супрунова. – К., 2013. – 19 с.
10. Модельный закон о статусе Уполномоченного по правам человека: принят 4 декабря 2004 г. на двадцать четвертом Пленарном заседании Международной ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parliament.am/library/modelayin%20orenqner/149.pdf.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
