В діяльності з виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень слідчому доводиться діяти в умовах різноманіття конкретних ситуацій, які треба адекватно сприймати й оцінювати, а за потреби впливати на окремі їх елементи в інтересах розв’язання нагальних завдань. Дії слідчого за будь- яких умови завжди пов’язані з характером певної ситуації, а тактична грамотність визначається умінням вибирати із усіх відомих тактичних прийомів саме той, який відповідає особливостям ситуації і є найбільше доцільним для використання в конкретному випадку.
На нашу думку, вироблення навичок враховувати ситуацію в разі потреби прийняття певного тактичного рішення треба започатковувати ще під час навчанням криміналістиці в навчальних закладах. Організація криміналістичного наукового знання, що орієнтоване на конкретні ситуації, є важливою умовою підвищення ефективності криміналістичних рекомендацій. Сьогодні практичні працівники, в переважній більшості випадків, діють за різних конкретних умов виходячи або з свого власного досвіду, або за інтуїцією, оскільки в більшості вузів навчання криміналістиці далеко не завжди- здійснюється з урахуванням ситуаційних факторів [1, с. 42]. То ж не дарма науковці звертають увагу на те, що вже під час навчання у навчальних закладах, на практичний заняттях з криміналістики необхідно звернути увагу на використання ситуаційних текстів складання протоколів слідчих (розшукових) дій і саме ця частина протоколу потребує найбільшої уваги і точності використання термінології. Ситуаційний текст у процесуальному документуванні відображає реально ситуацію, тому складання таких текстів пов’язане із ситуаційним підходом. Такий підхід у дидактиці розглядається як один із різновидів проблемного навчання, в процесі якого студентами відпрацьовуються прийоми самостійного вирішення нестереотипних завдань. Дидактичний аспект моделювання ситуаційних текстів дозволяє визначити два головних напрями його використання: перший – сприяння відпрацюванню у студентів та курсантів навичок ситуаційного підходу до кримінальної та криміналістичної діяльності (навчання ситуаційному моделюванню); другий – застосування ситуаційного моделювання як методу навчання (тобто засвоєння матеріалу через вказаний метод [2, с. 24].
Слушною, на нашу думку, є пропозиція В. Я. Радецької застосовувати ситуаційний підхід у навчанні як окремий вид робіт. Його наприклад пропонується використовувати на заняттях з криміналістики за темою «Криміналістична методика». Для цього надаються тексти цікавого змісту, які привертають увагу студентів і курсантів, і в певному мовному оформленні передають інформацію про вчинення та розслідування окремого виду злочину. Вони допомагають засвоїти спеціальну термінологію та тренують уяву, спостережливість, увагу, пам’ять. Викладач може використати тексти з передовиць газет та журналів поліцейської практики, наприклад, з рубрик «Епізоди нечестивого життя» та «Кримінал», що друкуються у часописі Міністерства внутрішніх справ України [3, с. 123].
Отже, набуття працівниками органів розслідування, студентами та курсантами навчальних закладів юридичного спрямування навичок ситуаційного підходу до розв’язання складних слідчих ситуацій, має неабияке практичне значення.
Навики правильної оцінки слідчих ситуацій, а також уміння і навички прийняття тактичних рішень потрібні у повсякденній практичній діяльності.
Сутність тактики як аспекту діяльності слідчих полягає в обранні зумовленого конкретними ситуаціями розкриття й розслідування злочинів допустимого тактичного впливу на осіб – учасників взаємодії, з метою отримання від них або за їх допомогою від інших осіб інформації, що має криміналістичне значення, а також попередження, нейтралізації або подолання протидії нормальному ходу встановлення істини. Комплексна реалізація спрямованого тактичного впливу на учасників взаємодії, що формується і обирається слідчим та здійснюється шляхом використання різноманітних тактичних засобів, котрі обрані ним залежно від характеру тактичних завдань та особливостей конкретної ситуації, а також використання супутнього тактичного впливу на інших учасників розкриття і розслідування злочинів в процесі реалізації певних процесуальних дій, забезпечують всебічний позитивний тактичний вплив на учасників цієї діяльності в інтересах ефективного встановлення істини.
Список використаних джерел:
1. Волчецкая Т. С., Яблоков Н. П. Предпосылки формирования криминалистической ситуалогии. Вестник Московского государственного университета. Серия 11, Право. 1997. № 3. С. 41–50.
2. Волчецкая Т. С. Ситуационный подход в обучении криминалистике. Вестник криминалистики. Москва: Спарк, 2000. Вып. 1. С. 23–28.
3. Радецька В. Я. Мова науки криміналістики: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2002. 220 с.
|