У статті розглядаються проблеми, пов'язані з наркозлочинністю в Німеччині. Проводиться аналіз закону про обіг наркотичних засобів від 28 липня 1981 року, надаються статистичні дані за злочинами у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Ключові слова: наркотики, наркозлочинність, наркозалежність, неповнолітні, кримінально-правові заходи боротьби, легалізація, державний контроль.
В сучасних умовах незаконний обіг наркотиків набув такого розмаху, що залученим в нього виявилось більшість країн, що складають світове співтовариство.
Проблема наркоманії розростається, стає транснаціональною і вимагає узгоджених зусиль всіх держав в боротьбі з нею.
Аналіз стану наркозлочинності в ряді держав дозволяє виділити особливості законодавчого вирішення боротьби з наркоманією та наркотиками в країнах таких як: Республіка Білорусь, Таджикистан, Казахстан, Вірменія, США, Канада, Німеччина, Франція, Китай, які пов'язані з національними особливостями правової системи держави, наявністю міжнародно-правових зобов'язань на рівні міждержавних відносин [1, с. 94; 3, с. 110] і залежні від того, чи є держава експортером, імпортером або країною-транзитом наркотичних засобів.
Статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров'я, представлені у вересні 2014 року, в черговий раз підтверджують небезпеку проблеми наркоманії в світі. За останніми відомостями з усього населення планети, яке становить 7 мільярдів людей, 210 мільйонів вживають наркотики, тобто 3% людей на планеті - наркомани. Найбільш незахищеними і психологічно безпорадними перед наркотизацією суспільства виявилися неповнолітні. Життєві труднощі, проблеми і відсутність у більшості з них життєвого досвіду і навичок подолання стресових ситуацій, що дозволяють зберегти індивідуальність і сформувати здоровий стиль життя, самоусунення батьків і педагогів, недостатня увага до проблем дитини призводять до різкого зростання зловживання спиртовмісних продуктів і стимуляторів, а також наркотиків. Крім того, недостатній рівень розвитку держав, інститутів і традицій суспільства, політична пасивність і правова некомпетентність населення ряду держав є факторами, що стримують національний розвиток, загрожують національній безпеці. Все це обумовлює необхідність розробки державної політики щодо освіти, спрямованої на виховання демократичної громадянськості і формування правової грамотності неповнолітніх [2, c. 141]. Внутрішня система певної держави має свої соціально-історичні характеристики і висловлює політику цієї держави, яка відображає ставлення до проблем злочинності, в тому числі пов'язаної з наркоманією і втягненням неповнолітніх у незаконний обіг наркотичних засобів.
Усвідомлюючи багатогранність суспільної небезпеки, а також масштаб різних негативних наслідків негативних соціальних явищ, пов'язаних з розповсюдженням наркотиків, світове співтовариство стало вживати заходів для протидії.
Зокрема, був прийнятий ряд відомих міжнародних документів: Єдина конвенція про наркотичні засоби (1961 р.), Конвенція про психотропні речовини (1971 р.), Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (1988 р.).
Держави, які підписали і ратифікували зазначені Конвенції, будували і продовжують будувати свою подальшу зовнішню і внутрішню політику в рамках досягнутих міжнародних домовленостей в сфері протидії незаконному обігу наркотиків [4]. Серед держав, які найбільш лояльно ставляться до незаконного вживання і пов'язаного з ним обігу наркотичних засобів, можна виділити Голландію, Італію, Іспанію, Швейцарію та Німеччину. Однак, варто зазначити, що законодавство зазначених країн диференціює види відповідальності в залежності від виду наркотичного засобу. Для них характерно досить суворе покарання за виготовлення і поширення таких наркотичних засобів, як ЛСД, героїн, кокаїн, опіум, і менш суворе - за марихуану, гашиш та ін.
Розглянемо дане питання на прикладі німецького кримінального кодексу. У кримінальному кодексі ФРН знайшли своє відображення основні положення класичної школи кримінального права про свободу волі, форми і види вини, взаємозалежності свободи особистості і відповідальності, а також концепція відплати [5, с. 45]. Відзначимо, що систему джерел кримінального права Німеччини складають основний закон ФРН, Кримінальний кодекс ФРН 1871 року (в ред. від 10.03.1987 р.) та інші кримінальні закони.
Німеччина через своє зручне розташування є для наркоторговців, що називається «ласим шматочком», і привертає їх ця країна не тільки як ринок збуту забороненого товару, але і як можливість для подальшого поширення його по всій Європі.
У Німеччині всі наркотичні засоби класифікуються на 3 основні групи.
До першої і найнебезпечнішої групи належить кокаїн, героїн, метадон, екстезі, опіум і ЛСД. Друга група - це небезпечні наркотики, які включають в себе всі основні види та різновиди амфетамінів, а також канабіс і кодеїн. І третя група - це найменш небезпечні наркотичні засоби, такі як бензодіазепін, деякі амфетаміни та седативні засоби.
Німеччина належить до країн, так званих «споживачів» наркотичних засобів і специфікою кримінального права цієї держави є те, що кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, містяться не в особливій частині кримінального кодексу (Кримінального уложення) ФРН [6; 7], а в Законі про обіг наркотичних засобів від 28 липня 1981 року (зі змінами і доповненнями), який відноситься до так званого додаткового кримінального права. Відмінними рисами Закону про обіг наркотичних засобів 1981 р. є:
1)розширений перелік діянь, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, які стали визнаватися злочинними;
2)зростання розміру покарання за тяжкі злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Дана норма є наслідком посилення кримінальної відповідальності за вчинення дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вчинених організованими злочинними групами;
3)розширений перелік діянь, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, коли суд, у провадженні якого перебуває справа про незаконний обіг наркотичних речовин, може пом'якшити покарання або відмовитися від нього;
4)реалізація принципу «терапія замість покарання», тобто органам виконання покарання надана можливість за згодою суду замість виконання покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років у випадках, пов'язаних із засудженням особи з наркотичною залежністю, для реабілітації такої особи призначити йому спеціальне лікувально-терапевтичне лікування. Однак, це допускається тільки в тих випадках, коли однозначно встановлено, що даний злочин було вчинено особою через його наркотичну залежність. Однак на практиці застосування даної норми часто викликає певні труднощі, і пов'язано це, перш за все з тим, що в системі виконання покарань Німеччини відсутня достатня кількість спеціальних лікувально-терапевтичних установ для розміщення в них осіб, які страждають на наркотичну залежність і вчинили в зв'язку з цим злочин. Все це призводить до того, що особи, які бажають пройти курс лікування, несвоєчасно поміщаються в такі лікувальні установи або взагалі не можуть бути поміщені через відсутність достатньої кількості таких установ.
Варто зазначити, що в середині XX століття опійні засоби (морфін, кодеїн, папаверин, тебаїн, настоянка опію, омнопон та ін.) в Німеччині застосовувалися для лікування алкоголізму.
В даний час препарати опійної групи застосовуються:
1) як центральні болезаспокійливі засоби при болях різного походження (травми, що супроводжуються значними больовими відчуттями; запальні процеси у внутрішніх органах і т. д.);
2) як снодійні засоби при безсонні на ґрунті сильних болів; для зменшення збудливості кашльового центру при наполегливому кашлі, особливо сухому і т. д. Призначаючи препарати опію, слід враховувати можливість розвитку до них звикання (зниженої реакція організму на повторне застосування речовини) і пристрасті (непереборного хворобливого прагнення до повторного прийому препарату) - опійної наркоманії.
Крім того, на думку членів Глобальної комісії ООН, легалізація наркотиків може стати більш ефективним способом боротьби з ними, ніж жорсткі міри покарання і кримінальне переслідування наркоманів. До такого висновку прийшли Кофі Аннан (колишній Генсекретар ООН) і екс-президенти Колумбії, Бразилії і Мексики, пояснивши це тим, що накопичений досвід боротьби з поширенням і вживанням наркотиків показує - радикальні заходи призводять тільки до посилення злочинності, збільшення обороту наркоторгівлі, її більшого поширенню і погіршення загального стану.
Легалізація деяких видів наркотиків принесе зворотний ефект і дасть можливість уникаючи насильницьких і примусових методів позбутися наркозлочинності.
У вересні 2014 року Глобальна комісія з питань наркополітики представила в Нью-Йорку свою доповідь про світову ситуацію в сфері незаконного обігу наркотичних засобів і назвала його «революційною».
Члени Комісії пропонували легалізувати вживання і зберігання всіх наркотиків, крім крек-кокаїну і дезоморфина, припинити переслідування дрібних наркоторговців, регулювати продаж наркотиків тими ж механізмами, що й тютюнові вироби та алкогольні напої. Автори доповіді назвали його «Взяти під контроль: на шляху до ефективної наркополітики» і в цілому спостерігається уникання слова «легалізація», вважаючи за краще вираз «державний контроль» [8].
Однак, по суті мова йде саме про декриміналізацію сфери обігу наркотиків і перехід на легальне регулювання психоактивних речовин. Один з членів Комісії з питань наркополітики, Річард Бренсон заявив, що «... Ми не можемо продовжувати прикидатися, що війна з наркотиками приносить якісь позитивні результати. Ризики, пов'язані з вживанням речовин зростають - часом катастрофічно - коли вони виробляються, продаються і вживаються в нерегульованих, кримінальних умовах. Найбільш дієвий спосіб захистити громадське здоров'я і безпеку - взяти наркотики під контроль за допомогою відповідального легального регулювання».
Проте, на наш погляд, варто не погодитися з даною заявою, легалізація наркотиків категорично неприйнятна і може привести до загальної наркотизації суспільства. Якщо розглядати досвід легалізації «легких» наркотиків в США і Нідерландах, то з упевненістю можна стверджувати, що це не привело ні до чого позитивного - за останні 10 років в США число смертей від передозування збільшилася в 3 рази [9]. Також потрібно відзначити, що вживання марихуани неминуче веде до психіатричних захворювань - шизофренії і глибоких депресій - і в подальшому, як правило, призводить до вживання більш «важких» наркотиків.
У кримінальне законодавство Німеччини неодноразово вносилися зміни та доповнення, що стосуються розмірів покарання за незаконні операції з наркотичними засобами. Зокрема за зберігання наркотиків передбачається позбавлення волі на термін від 1 року до 4 років або штраф, а за зберігання наркотиків у великих розмірах - позбавлення волі від 1 року до 15 років.
Таким чином, аналіз правового регулювання протидії незаконному обігу наркотиків показує, що система впливів і покарання антинаркотичного законодавства Німеччини специфічні, і це обумовлено не тільки національними особливостями країни, але і криміногенною ситуацією в цій сфері.
Список використаних джерел:
1. Клименко Т. М. Відповідальність за незаконний обіг наркотиків по європейському законодавству / Т. М. Клименко // Вектор науки ТГУ. - 2010. - № 3 (3). - С. 94.
2. Жиліна К. Ю. Особливості міжнародно-правового попередження і боротьби з наркозлочинністю, наркотизмом і наркоманією / К. Ю. Жиліна // Наукові відомості. Серія Філософія. Соціологія. Право. - 2010. - № 2 (73). (Вип. 11.). - С. 110.
3. Федоренко Т.А. Зарубежный опыт деятельности органов по противодействию незаконному обороту наркотиков и его использование в РФ // Российская юстиция. - М.: Юрист, 2012, № 5. - С. 27-31.
4. Введення. Кримінальний кодекс ФРН. М., 2003. - С.45.
5. Уголовный кодекс ФРГ: по состоянию на 17 августа 1999 г. / Пер. с нем. и предисловие А. В. Серебренникова. М., 2001.
6. Головненков П.В. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной Республики Германия: научно-практический комментарий и перевод текста закона. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2016. –. С. 278.
7. Серебренникова А. В. Кримінальна відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів в Німеччині / А. В. Серебренникова // Наркоконтроль. - 2015. - № 1. - С. 23-30.
8. Стинг С. Ситуация с наркотиками в Германии и Саксонии // Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Стинг С., Вольфф М., Циппе К.; под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — С. 295–312.
9. Наркоманія: світова статистика / Електронний ресурс. – Режим доступу: http://narkoinfo.ru/statistika-narkomanii/348-narkomaniya-mirovaya-statistika
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
