Термін «експертне забезпечення» почав з’являтися в науці вже в 70 роках ХХ ст. Спочатку застосовувалися терміни «криміналістичне забезпечення», «інформаційне», «методичне» забезпечення розслідування або доказування злочинів. В подальшому, набувши певного поширення в Російській Федерації та Україні, «експертне забезпечення» почало розглядатися через призму забезпечення слідчої та експертної практики в інформаційному, науково-методичному та організаційно-управлінському аспектах.
У словниках поняття «забезпечення» означає дати щось правильне, постачати всім необхідним, захистити від збитків, нестачі, злиднів, небезпеки, що загрожує комусь тощо [1, c. 577], тобто йдеться про діяльність. Діяти – робити щось для задоволення існуючих потреб. В українській мові таким поняттям переважно охоплюється те, чим забезпечують кого-небудь або що-небудь. Дієслово «забезпечити», має декілька тлумачень: – знарядити чим-небудь в необхідній кількості; – надати достатні матеріальні засоби для життя; – зробити можливим, дійсним, реально виконуємим; – огородити.
Вивчаючи забезпечення з точки зору діяльнісного підходу, можна дійти висновку, що «забезпечити» – це все те, що означає забезпечити суб’єкта засобами конкретної діяльності, яка спрямована на реалізацію поставленої перед ним мети. Без таких засобів суб’єкту цілі не досягти.
Постає питання: що таке засоби діяльності? Виходячи з загальнофілософського розуміння, засоби і їх роль в будь-якій цілеспрямованій діяльності – це, на сам перед, результат, «продукт» будь-якої діяльності. Даний результат стане засобом діяльності тільки тоді, коли буде необхідним суб’єкту для досягнення мети, що стоїть перед ним. Як до здійснення цієї діяльності, так і після неї даний «продукт» не є засобом діяльності, хоча й буде реально існуючим і цілком життєздатним. Отже, даний засіб є криміналістичним (експертним), тому що він породжений в надрах криміналістики (експертології) і є результатом діяльності, яка здійснюється в рамках науки. Це поняття носить галузевий характер, тому, що відповідає тій галузі знань, звідки він взятий. Цей засіб є таким тільки в цілеспрямованій діяльності, для якої він буде використовуватись, хоча «продукт» не перестає існувати і розвиватися за своїми, притаманними лише йому законами.
Зокрема, криміналістичні (експертні) засоби називаються засобами діяльності. Криміналістичними (експертними) засобами виявлення розкриття, розслідування і попередження кримінальних правопорушень можуть являтися:
– певна «техніка», тобто спеціально розроблені або пристосовані предмети, інструменти, знаряддя, що використовуються в криміналістичній практиці;
– деякі технології, процеси, сукупності прийомів, методів і способів, що розробляються з метою ефективного здійснення слідчих (розшукових) дій і експертних досліджень;
– спеціаліст – «професіонал», що отримав необхідну освіту в галузі криміналістики (експертну), набув необхідних знань і відповідних їм основних вмінь і навичок [2, с. 17)].
У юридичній доктрині (в широкому розумінні), термін «експертне забезпечення» може полягати у розумінні забезпечення правосуддя експертизою. Його сутність полягає у здійсненні правосуддя на підставі загальних положень теорії судової експертизи, нормативних правових актів, які регламентують експертну діяльність, на основі спеціальних знань які задовольняють потреби судових органів.
За аналогією «криміналістичного забезпечення», експертне забезпечення правосуддя, можна визначити як систему «впровадження в досудову і судову практику боротьби з правопорушеннями» експертних знань і умінь [3, с. 27.].
Дана система складається із підсистем експертної науки, експертної освіти і експертних методик дослідження [2, с. 21].
Все це обумовлює необхідність наукового обґрунтування визначення «експертного забезпечення» у поєднанні законодавства з теоретичними і практичними положеннями. І не «як об’єктивної аморфної суми результатів людського пізнання, а диференційованих за ступенем пізнання даного галузевого предмета науки, рівнем оволодіння суб’єктом судочинства та процесуальною компетенцією цих суб’єктів знання, які можуть і повинні використовуватися у доказуванні фактів, необхідних для встановлення об’єктивної судової істини» [4].
Вперше запропоноване В. Г. Коломацьким визначення терміну «криміналістичне забезпечення» розглядалося у сукупності як діяльність правоохоронних органів із розкриття та розслідування злочинів. На його думку «криміналістичне забезпечення» – це система запровадження у практичну діяльність посадових осіб, підрозділів, служб та органів внутрішніх справ криміналістичних знань. Втілених в уміння працівників використовувати наукові, методичні, техніко-криміналістичні засоби і технології у боротьбі зі злочинністю з метою попередження, розкриття і розслідування злочинів [5].
Дослідженню питання криміналістичного забезпечення присвячені публікації Р. С. Бєлкіна, В. І. Галагана, А. В. Іщенка, В. Г. Коломацького, Є. Д. Лук’янчикова, В. В. Матвієнка, В. О. Образцова, Ж. В. Удовенко, О. І. Чучукало та інших.
В Україні забезпечення слідчої та експертної практик розглядалось переважно в інформаційному, науково-методичному і організаційно-управлінському аспектах. Такі засади можна розглядати як складові експертного забезпечення.
Інформаційне забезпечення – це оптимальний пошук і використання інформації, потрібної для експертного дослідження.
Науково-методичне забезпечення – це створення умов для запровадження досягнень науки і техніки в експертну практику (апробація, уточнення порядку застосування, розроблення методичних рекомендацій чи інструкцій, підготовка користувачів та замовників).
Організаційно-управлінське забезпечення – здійснюється в процесі реалізації експертного висновку центром координації, розробки та втілення в практику правоохоронних органів, наукових досягнень і функцій, їх вивчення, оцінка, перевірка і організація впровадження [2, с. 18].
Сьогодні вже можна говорити про експертне забезпечення розслідування злочинів та їх судового розгляду, оскільки експертиза, як частина криміналістики, вже отримала свій суттєвий розвиток, розширивши свої можливості від специфічної діяльності до самостійного інституту, ставши об’єктом цілком самостійного наукового знання.
На сучасному етапі інтеграція наукових знань експертного забезпечення в юридичну практику набуває все більшого поширення і створює необхідні умови для розкриття сутності і формування змістовності експертного забезпечення у судочинстві України, виходячи виключно з принципу верховенства права. Змінюються акценти сприйняття та пізнання теорій, концепцій, вчень, світоглядних наукових теорій і систем, але багаторічна проблематика експертного забезпечення, не втрачаючи своєї актуальності, продовжує привертати увагу процесуалістів багатьох держав світу. Адже в умовах правової дійсності, експертне забезпечення, як основна концепція правової держави із закріпленням конституційних принципів, вимагає поглиблення теоретичного дослідження.
Література:
1. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4-х томах. Москва, 1989. Т. 2. 784 с.
2. Fedchyshyn А. А. Forensic research and expertise in the proceedings, arbitration and international arbitration. Scientific journal innovative solutions in modern science. 2016. № 9. P. 15–28.
3. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / под ред. Т. В. Аверьяновой и Р. С. Белкина. Москва: Новый юрист. 1997, 398 с.
4. Гончаренко В. Г., Курдюков В. В., Легких К. В. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні. Вісник Академії адвокатури., 2007. Вип. 9. С. 22-32.
5. Коломацкий В. Г. Криминалистическое обеспечение деятельности органов внутренних дел по расследованию преступлений / под ред. Р. С. Белкина, В. Г. Коломацкого, И. М. Лузгина. Криминалистика. Москва, 1995. Т. 1: История, общая и частные теории. С. 62–64.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
