Серійні вбивства є резонансними та суспільно небезпечним злочинами, розслідування яких потребує від слідчого та працівників оперативного підрозділу особливих навичок аналізувати, оцінювати та співставляти отримувану криміналістично значиму інформацію.
Питання методики розслідування вбивств з ознаками серійності розглядалися у публікаціях Р. Л. Ахмедшина, В. А. Журавля, В. М. Ісаєнка, Н. Р. Нафікової, А. В. Старушкевича, В. Л. Синчука та інших науковців.
Визначення поняття «серійне вбивство» не зустрічається у нормативно-правових актах, однак дискутується на сторінках наукових публікацій.
Зазвичай визнається, що мінімальна кількість учинених послідовно убивств, необхідних для того, щоб зробити висновок про наявність або відсутність серійності, повинна становити три вбивства. Лише після цього, можна зрозуміти поведінкові тенденції злочинця та зробити висновки про лінію його поведінки, мотиви вчинених вбивств.
В. М. Ісаєнко, враховуючи криміналістичні ознаки цих злочинів, виділяє такі групи серійних вбивств: з корисливих мотивів (наприклад, у випадку нападів з метою заволодіння матеріальними цінностями); пов’язані із зґвалтуванням або задоволенням статевої пристрасті в іншій формі; вчинені під час протистояння організованих злочинних угруповань; на замовлення, які вчиняються особами котрі перетворили цю діяльність у злочинну професію; з кровної помсти; вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості або під час проведення релігійних (псевдорелігійних) ритуалів (наприклад, сатаністами) [1, с. 4; 2].
На початку розслідування серійного вбивства необхідно встановити наявність ознак серійності. Адже саме вони є невід’ємним атрибутом, що визначає подальший напрям розслідування такого виду злочинної діяльності. З цією метою необхідно проаналізувати якомога більше криміналістичних ознак подібності таких злочинів між собою, і визначити чи наявний «почерк» однієї особи в кожному аналізованому вбивстві. На даному етапі слідчий повинен тісно співпрацювати з працівниками оперативного підрозділу, які допоможуть як зібрати необхідну кількість криміналістично значимої інформації, так і проаналізувати її, з метою виокремлення ознак серійності у низці вбивств. Також важливою є тісна взаємодія слідчого із спеціалістом-криміналістом та судовим медиком, адже встановлення ознак подібності вбивств, здійснюється за слідами злочинної діяльності.
Під час розслідування серійних убивств, слідчому повинен бути притаманний аналітичний тип мислення, наявні навички правильно оцінювати слідчу ситуацію, вміння співставляти виявлені сліди злочинної діяльності, з метою встановлення об’єктивних ознак серійності.
Під час розслідування серійних вбивств, важливим є встановлення дати настання смерті жертви. Це пов’язано з тим, що нерідко вибір часу, місця злочину, певних ознак жертви злочинцем, обумовлюються об’єктивними і суб’єктивними обставинами, і несуть в собі інформацію про особу злочинця. Тому крім судових медиків, важливою є співпраця слідчого з ентомологами, зоологами та ботаніками, за участі яких вдається більш точно встановити час настання смерті жертви вбивства [3, с. 14].
Під час розслідування серійних убивств, та з метою отримання додаткової криміналістично значимої інформації про серійність таких злочинів, слід проводити такі слідчі (розшукові) дії:
Огляд місця події. Допоможе знайти сліди, які «вкажуть» на особу злочинця, або його особливості. Нерідко такі злочинці повертаються на місце вбивства. Під час такого огляду необхідно детально сфотографувати обстановку на місці події, щоб мати можливість в подальшому здійснити її ретельний аналіз [4].
Огляд трупа. Увага концентрується на кожній «дрібничці», адже на тілі трупа та його одязі можуть міститься мікрочастки з одягу або тіла злочинця.
Допит свідків. Особи які бачили злочинця, можуть описати його зовнішність. За цим описом можна скласти «портрет» мальованим або комп’ютерним способом. Який в подальшому пред’являється для впізнання рідним, друзям, знайомим жертви або особам, які проживають в районі виявлення трупа [5; 6].
Допит близьких, знайомих жертви. Дає можливість встановити осіб, з якими жертва конфліктувала, або з якими її бачили перед загибеллю [7].
Допит підозрюваного. Дає можливість отримати інформацію, про те чи дійсно ця особа вчинила вбивство, які його мотиви і чи немає алібі.
Призначення судових експертиз. Після проведення експертизи трупа, слідчий має можливість, співставити відомості отримані в ході експертизи, з ознаками інших подібних убивств. Перед експертом можна поставити перелік запитань, відповідь на які дасть змогу визначити поодинокий чи серійний характер таких злочинів.
Отже, не дивлячись на зовнішню легкість розслідування серійних убивств, це все ж досить кропітка робота, яка здійснюється зазвичай груповим методом, або бригадою слідчих, яким повинні бути притаманні певні навички та вміння такого розслідування. А науковцям на підставі вивчення слідчої практики розслідування подібних злочинів доцільно скласти типову програму розслідування, яка б полегшувала отримання криміналістично значимої інформації в ході розслідування таких кримінальних правопорушень.
Література:
1. Исаенко В. Н. Организация расследования серийных убивств. Законность. 1999. № 2. С. 2-4.
2. Старушкевич А. В. Криміналістична характеристика багатоепізодних убивств, що вчиняються сексуальними психопатами. Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Проблеми державотворення. Львів: НД та РВВ ЛІВС. 1996. Вип. 3. С. 186-191.
3. Горбулинская И. Н. Использование специальных познаний в процессе расследования серийных убийств: первоначальный этап расследования: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность». Барнаул, 2007. 22 с.
4. Старушкевич А. В. Осмотр места происшествия по делам о сексуальных убивствах. Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений: учебное пособие / под ред. Н. И. Клименко. Киев: НВТ «Правник», 2001. С. 54-58.
5. Акулов В. И., Лекьянчиков Б. Е., Старушкевич А. В. Информационные свойства человека и их использование в работе органов внутренних дел: учебное пособие. Киев: НВТ «Правник» – НАВСУ, 2000. 44 с.
6. Біленчук П. Д., Старушкевич А. В. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності. Юридична енциклопедія. Київ: вид-во «Юридична енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998, Т. 2, С. 658.
7. Старушкевич А. В. Особа злочинця та потерпілого як елемент криміналістичної характеристики сексуальних убивств: навчальний посібник. Київ: НВТ «Правник» – НАВСУ, 1997. 63 с.
_____________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань Університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
