1. Відвідуючи різноманітні державні та недержавні організації, спілкуючись з громадянами, представники засобів масової інформації (далі – ЗМІ) мають право отримувати доступ до документів і матеріалів, робити з них копії, здійснювати запис та фіксацію отриманої інформації з використанням технічних засобів. В отриманих таким чином журналістських матеріалах може знайти місце інформація, що прямо або побічно вказує на ознаки кримінального правопорушення, його сліди, осіб, що причетні до вчинення протиправних дій, а тому надані законодавством офіційні можливості представників ЗМІ дають змогу використовувати отримані ними матеріали в документуванні злочинної діяльності та її наслідків.
2. Форма участі представників ЗМІ в процесі документування злочинної діяльності може бути ситуативною або цілеспрямованою. Здійснення професійної діяльності працівників ЗМІ пов’язане з безпосереднім отриманням відомостей, що циркулюють в суспільстві, їх фіксацією та наступним відтворенням. За таких умов журналіст може потрапити в ситуацію, коли випадково почує інформацію, що відноситься до підготовки або вчинення кримінального правопорушення, вступить в контакт із запідозреним, зафіксує окремі факти його протиправної діяльності. Отримана в результаті цього інформація може бути оприлюднена в публікаціях, інтерв’ю та репортажах.
Цілеспрямовану участь працівників ЗМІ в документуванні треба розглядати як використання їх можливостей в збиранні й отриманні фактичних даних, які в подальшому можуть бути спрямовані на забезпечення розслідування кримінального правопорушення. Це може бути виконання журналістом доручення або прохання оперативного працівника, участь журналістів у спільних з працівниками правоохоронного органу рейдах, перевірках. Така участь передбачає тісну взаємодію працівників оперативного підрозділу та слідчого із ЗМІ. Присутність журналістів на таких спільних заходах можна розцінити по-перше, як частину їх професійної діяльності з отримання та фіксації нової інформації про роботу правоохоронних органів, а, по-друге, як участь незалежної особи, представника громадськості в правоохоронній діяльності. Зафіксовані під час рейду або перевірки журналістом події можуть бути вивчені, а результати фіксації використані в якості доказів.
3. Своєчасне, об’єктивне і цілеспрямоване інформування населення через ЗМІ щодо криміногенної ситуації в регіоні, причин та умов злочинності, даних щодо обставин вчинення конкретного кримінального правопорушення здатне створити ситуацію, сприятливу для отримання додаткових фактичних даних від населення щодо вчиненого протиправного діяння, і особливо на початковому етапі його розслідування.
4. Повідомлення слідчого через ЗМІ можна використовувати для інформування населення про певні види злочинів, причини й умови, що сприяють їх вчиненню, для спростування чуток, котрі здатні дестабілізувати ситуацію та діяльність правоохоронних органів, для застосування такої тактичної операції, як дезінформація злочинця та злочинного середовища.
5. Успішне розв’язання органами розслідування завдань, що пов’язані з виконанням значного обсягу роботи, потреба швидкого реагування на відповідні ситуації в їх діяльності, нерідко залежить від того, наскільки своєчасно і повно інформацію доведено до населення. Таке інформування одночасно адресується всім членам суспільства і здійснює вплив як на цілісні соціальні групи, так і на окремих громадян. Тут має місце яскравий прояв регулятивної функції ЗМІ, котрі відіграють велику роль в постановці і вирішенні важливих економічних, соціально-політичних, науково-технічних та ідеологічних проблем, акцентують увагу слухачів, читачів, глядачів на найбільше важливих з них, «запрошують» до їх розв’язання і які не просто реєструють події, констатують стан справ, але й активно втручаються в події, спрямовуючи їх перебіг в інтересах суспільства [1, с. 383].
Використання можливостей ЗМІ дає змогу правоохоронним органам інформувати населення про криміногенну та оперативну обстановку в регіоні. В разі наданням слідчим або працівникам оперативного підрозділу такої інформації, що доводиться через ЗМІ до населення, повідомлення повинні бути точними, юридично виваженими і кваліфікованими, а опублікування даних повинно співвідноситися з метою їх розповсюдження. Якщо ЗМІ використовують для підвищення рівня знань правоохоронного характеру, то доцільним буде даючи повідомлення про злочин, повідомляти водночас як треба діяти за різних ситуацій, пов’язаних із цим протиправним діянням, яких вживати заходів щодо недопущення втрати доказів, як запам’ятовувати характерні особливості вчинених дій, факти, деталі й обставини злочинного діяння.
6. Для визначення потреб населення щодо надання правових знань, слідчим варто з’ясовувати реакцію громадян на виступи слідчих органів у ЗМІ. Врахування таких даних дасть змогу спланувати подальшу роботу окремих слідчих та слідчих підрозділів з профілактики кримінальних правопорушень, виявити недоліки і позитивні сторони їх роботи, передбачити заходи з використання ЗМІ для показу населенню причин і умов, що сприяли протиправній діяльності, а також для їх усунення. З цього приводу ще в 70-х роках минулого століття В. Т. Томін [2, с. 124] цілком справедливо підкреслював, що навіть фейлетон, підписаний слідчим, може мати на меті виконання вимог процесуального закону. Такий фейлетон буде по суті підготовленим слідчим поданням щодо вжиття заходів з усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, але це буде не процесуальний і документ, а подання, що оголошене привселюдно.
Література:
1. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом. Москва: Политиздат., 1975. 408 с.
2. Томин В. Т. Привлечение трудящихся к расследованию преступлений. Омск, 1972. 136 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
