У процесі трудової діяльності між суб'єктами трудових відносин виникають колізійні розбіжності, які можуть перерости у внутрішні колективні спори. Вони виникають як на стадії появи трудових правовідносин, так і в процесі їх існування, та найчастіше — при припиненні трудового договору.
Під колективним трудовим спором (конфліктом) - розуміють розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень чи невиконання вимог законодавства про працю. Cторони колективних трудових спорів залежать від рівня їх розгляду уповноваженими органами [1].
Так, відповідно до правових положень Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визначені сторони колективних трудових спорів (конфліктів) на трьох рівнях – виробничому, галузевому (територіальному) і національному. Ними є наймані працівники чи профспілки або інші уповноважені найманими працівниками органи та власник або уповноважений ним орган чи представник або об’єднання власників чи їх представники [1].
Необхідно зазначити, що колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, роботодавців, об'єднання організацій роботодавців про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не надійшло[2].
Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення[1].
Першою інстанцією, яка вирішує колективні трудові спори є комісія трудових спорів (далі КСП). Колективнi трудовi спори з питань встановлення нових, змiни iснуючих соціально економiчних умов працi, виробничого побуту або укладення чи змiни колективного договору, угоди або окремих їх положень також розглядається цим органом.
КСП призначений для вироблення рiшення, яке б задовольняло сторони трудового спору (конфлiкту), складається з представникiв сторiн i утворюється за iнiцiативою однiєї з них на виробничому рiвнi — у триденний; на галузевому i територiальному — у п’ятиденний; на нацiональному — у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору з однакової кiлькостi представникiв сторiн. У разi потреби КСП може залучати до свого складу незалежного посередника — визначеної спільним рішенням особи, яка б сприяла встановленню взаємодiї мiж сторонами, проведенню переговорiв i брала участь у виробленнi примирною комiсiєю рiшення; консультувалася зi сторонами трудового спору, центральними мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування та iншими зацiкавленими органами. Сторони спору зобов’язанi надавати комiсiї необхiдну iнформацiю. Пiсля прийняття рiшення щодо вирiшення трудового спору (конфлiкту) комiсiя припиняє свою роботу. У разi неприйняття примирною комiсiєю рiшення у зазначенi строки колективнi трудовi спори (конфлiкти) розглядаються трудовим арбітражем.
Трудовий арбітраж розглядає питання питання з виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Вiн утворюється за iнiцiативою однiєї iз сторiн або незалежного посередника у триденний строк. Спiр розглядається з обов’язковою присутнiстю представникiв обох сторiн, а в разi потреби — представникiв iнших зацiкавлених органiв та органiзацiй. Рiшення має бути прийняте в десятиденний строк з дня його створення, а в окремих випадках термiн може бути подовжений за рішенням бiльшостi членiв трудового арбiтражу до 20 днiв. Рiшення оформляється протоколом, пiдписується всiма його членами та є обов’язковим до виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися [3,с.454].
Крiм вищеназваних органiв, що вирiшують колективнi трудовi спори, до примирення сторiн може залучатися Нацiональна служба посередництва та примирення, як найвища в Україні інстанція, що розглядає згадані питання.
Нацiональна служба посередництва i примирення — це державна структура, що утворюється Президентом України та формується з висококвалiфiкованих експертiв i фахiвцiв з питань вирiшення колективних трудових спорiв i має свої вiддiлення в Автономної Республiки Крим та областях [4].
Дiяльнiсть НСПП сприяє полiпшенню трудових вiдносин та запобiганню виникненню трудових колективних спорiв, їх прогнозуванню та своєчасному вирiшенню, здiйсненню посередництва для вирiшення таких спорiв.
Рiшення вищезазначеної служби мають та рекомендацiйний характер i повиннi розглядатися сторонами спору та вiдповiдними центральними або мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування. Сторони спору пiсля додержання передбачених примирних процедур мають право звернутися до НСПП, яка розглядає всi матерiали у 10 денний строк i надсилає сторонам свої рекомендацiї. Якщо у вимогах працiвникiв є питання, вирiшення яких вiдповiдно до законодавства вiднесено до компетенцiї центральних або мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, НСПП надсилає свої рекомендацiї разом з вiдповiдними матерiалами керівникам цих органiв, якi повиннi розглянути їх у 7денний строк i проiнформувати про прийнятi ними рiшення сторiн спору i НСПП.
У випадках, передбачених ст. 24 Закону України «Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв», i коли рекомендацiї Нацiональної служби посередництва i примирення щодо вирiшення колективного трудового спору сторонами не враховано, Нацiональна служба посередництва i примирення звертається iз заявою про вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту) вiдповiдно до Верховного Суду Автономної Республiки Крим, обласного, мiських (мiсцевих) Київського i Севастопольського судiв [3,с.455].
Треба врахувати те, що НСПП мають ще інформативний характер рішень, та не є підставою для відкриття проваджень силовими структурами чи оскарження в суді. Адже рішення такого характеру є формальними по-суті.
Враховуючи вищевикладене ми визначаємо наступне, що при вирішенні колективних трудових зборів велику роль відіграє соціальний діалог, який спрямований на зменшення правового ніглізму учасників спору. Також, необхідно на державному рівні зконцентрувати зусилля на підвищенні рівня правової свідомості і грамотності у вирішенні колективних трудових конфліктів в Україні.
Література
1. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 № 137/98-ВР Дата оновлення: 07.11.2012. URL : http://zakon1.rada.gov.ua (Дата звернення 29.10.18).
2. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 Дебет-Кредит (Галицькі контракти) 2008. (№ 29). С. 279.
3. Дмитренко Ю.П. Трудове право України : пiдручник. Київ: Юрiнком Iнтер, 2009. 624 с.
4. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17.11.1998 № 1258/98. Офіційний вісник України 1998. 3 груд. (№ 46). С.13.
_______________________
Науковий керівник: Остапенко Леонід Олексійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права та психології, Національного університету «Львівська політехніка»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
