Злочинність неповнолітніх є невід’ємним елементом загальної злочинності, до того ж виступаючи своєрідною «перспективою» злочинності для майбутніх десятиліть. Зростання рівня злочинності неповнолітніх через деякий проміжок часу призводить до зростання рецидивної злочинності, що підтверджується результатами дослідження, результати яких вказують, що більше половини професійних злочинців вчинили свій перший злочин у віці 14 – 18 років.
Причини злочинності неповнолітніх можна розглядати у розрізі проблем на державному рівні (макрорівні) та з огляду на фактори життя та соціалізації підлітків (мікрорівні). На макрорівні на злочинність неповнолітніх впливають низький рівень життя населення, правова свідомість суспільства, соціальна й майнова нерівність, неспроможність задоволення нормальних матеріальних і духовних потреб, вимушена трудова міграція, тощо. На мікрорівні вирішальний вплив на становлення особи неповнолітнього чинять відносини в сім’ї, між родичами, знайомими, в навчальних закладах, неформальних молодіжних групах тощо. Якщо в сім’ї або ближньому оточенні неповнолітнього домінує негативна соціальна спрямованість, мають місце збочені уявлення про соціальні цінності, зловживання алкоголем, насильство, діє культ сили, речей чи грошей, то відповідним чином формується й особа потенційного неповнолітнього злочинця. Істотні дефекти сімейного виховання наявні в більшості випадків негативного формування особи та подальшого переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. Близько ЗО млн. громадян мають прибутки нижчі від прожиткового мінімуму. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. За відсутності соціальної підтримки ці обставини формують мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства та ін. [1]
Актуальною проблемою на сьогоднішній день є низький рівень переважної більшості навчальних установ. Якщо у шкільних колективах сильних ліцеїв і гімназій ідуть «перегони» за статус найкращого і найрозумнішого, то в багатьох школах лідерство аж ніяк не асоціюється зі знаннями та прилежністю. Іще однією суттєвою проблемою сучасної системи освіти є відсутність індивідуального підходу до кожного учня як через обтяженість педагогічних працівників, так і низькі фахові здібності деяких із них. Одним із суттєвих факторів формування злочинних нахилів у підлітків є відсутність достатньої мережі доступних культурних, творчих, спортивних секцій і громадських установ для підлітків, що призводить до неправильної організації дозвілля. [2]
До причин злочинності неповнолітніх можна віднести також і ряд інших факторів таких як: неспроможність правоохоронних органів та служб у справах неповнолітніх проводити ефективні профілактичні заходи серед підліткового населення; низький рівень системи працевлаштування неповнолітніх; підбурювання з боку повнолітніх і досвідчених злочинців; поширення серед груп підлітків стандартів поведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями суспільства (культ сили, жорстокості, алкоголю, тощо)[3]
Перебуваючи на стадії розвитку і формування особистості, неповнолітні правопорушники краще, ніж дорослі, піддаються виховному впливу, що в подальшому створює можливість усунути дефекти їх соціалізації. Саме тому питання запобігання підліткової злочинності має активно регулюватись державою та забезпечуватись активною правовою позицією та виховною участю громадянського суспільства, в тому числі в сімейному колі, навчальних та позашкільних закладах, тощо.[2]
Список використаної літератури:
1. Голіна В. В. Кримінологія України [Електронний ресурс] / В. В. Голіна. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://mego.info/.
2. Іванов Ю. Ф. Кримінологія / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа., 2006.
3. Долгова А.И. Криминология: Учебник. - М.: Норма, 2018.
|