Постановка проблеми. У 2018 році згідно даних Альянсу права власності Україна посіла 23 місце в регіоні Східної Європи та Центральної Африки, 110 місце у світі з міжнародним індексом захисту прав власності (IPRI) 4.28 з 10 можливих балів. Усе це зумовлює актуальність цієї теми та дослідження протидії рейдерству в Україні.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Загальнотеоретичним аспектам рейдерства присвячувалась значна увага науковців, серед яких вагомий внесок у вказану проблему внесли такі науковці, як: М.О. Артюх, К. Бриль, Б.М. Головкін, В. Рєзніков та ін. Проте, з постійним розвитком відносин та процесами, що відбуваються, отримані у наукових дослідженнях дані вимагають деякого уточнення щодо цього, адже з’являються все нові способи захоплення підприємств. Це зумовило актуальність обраної теми дослідження.
Мета статті. Метою дослідження є визначення сутності рейдерства, висвітлення сучасного стану та шляхів протидії цьому явищу.
Виклад основного матеріалу. На законодавчому рівні рейдерство визначається як «відчуження державного майна та корпоративних прав поза процесами приватизації, протиправне захоплення підприємств». Проте на практиці це явище не обмежується привласненням державної власності, державних компаній та підприємств. Сьогодні під рейдерством розуміють досить широкий спектр актів – від звичайного законного недружнього поглинання до абсолютно бандитського захоплення підприємства. Причинами рейдерства на думку вчених є:
1) недосконалість законодавства, у т.ч. й корпоративного;
2) безкарність;
3) неоднозначне трактування окремих положень законодавства;
4) відсутність єдиної судової практики. Тому слушною є думка В. Рєзнікова, що судова практика у спорах, пов’язаних з оскарженням незаконних дії державних реєстраторів, корпоративних спорах, в тому числі при застосуванні заходів до забезпечення позову, трудових спорах тощо, є досить суперечливою, що в деяких випадках сприяє використанню та легімітизації тих чи інших рейдерських схем/захоплень;
5) правовий нігілізм тощо.
Серед причин рейдерства виділяють також недоліки в структурі корпоративного управління; непрозорість структури компанії; недотримання прав міноритарних акціонерів; відсутність закону про захист прав міноритарних акціонерів. Заслуговує на увагу позиція Б.М. Головкіна, який говорить про те, що «...Саме наявність невдоволених міноритарних акціонерів разом із сумнівною приватизацією об’єктів створюють передумови для фінансових поглинань і силових захоплень (рейдерських захоплень), які в переважній більшості випадків мають ознаки організованої злочинності».
Науковці вважають, що сьогодні в Україні під загрозою поглинання потенційно можуть бути, перш за все, підприємства, що мають у своєму складі земельну частку та об’єкти нерухомості на балансі. Основні проблеми, пов’язані з цим явищем, – це втрати для акціонерів, негативні наслідки перепрофілювання або зупинки підприємств, які супроводжуються втратою робочих місць і деформацією галузевої структури. Унаслідок рейдерських конфліктів погіршується інвестиційний клімат, порушуються принципи корпоративних відносин, а головне – руйнується віра підприємств та інших членів суспільства у дієвість інститутів державної влади та у захищеність власності.
У сфері протидії рейдерству першочерговим є формування чіткої державної політики, побудова ефективної співпраці державних органів, спрямованої на викоренення існуючих проявів рейдерства та запобігання незаконних захоплень у майбутньому. Перш за все, йдеться про органи юстиції, які згідно чинного законодавства здійснюють контроль за діяльністю державних реєстраторів. Не можна залишати поза увагою і роль правоохоронних органів. На думку К. Бриль, рейдерство – це комплексне явище, яке поєднує у собі одразу кілька складів злочинів: шахрайство, привласнення майна, підробка документів, перешкоджання законній господарській діяльності, зловживання владою. Саме в рамках розслідування кримінальних справ можливо накладення арешту на активи підприємств, що піддалися спробі незаконного захоплення. Також, працівники правоохоронних органів уповноважені припиняти спроби незаконного захоплення підприємств, затримувати підозрюваних осіб. Ще одним способом протидії рейдерству є моніторинг відкритих державних реєстрів на предмет внесення змін до установчих документів підприємства, відомостей про рухоме/нерухоме майно, ініціювання судових спорів щодо підприємства тощо.
Висновок. За останні роки держава активно спрямовує зусилля у боротьбі з рейдерством. Це, зокрема, прийняття 06.10.2016 року Закону України (далі – ЗУ) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» № 1666-VIII, метою якого є забезпечення захисту прав власності, економічних інтересів громадян та інвесторів, а також зменшення ризиків незаконного заволодіння майном. Ще одним кроком стала розробка ЗУ «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо протидії рейдерству», метою якого є, серед іншого, забезпечення захисту майнових прав власників і користувачів земельних ділянок, запобігання протиправному поглинанню і захопленню підприємств в аграрному секторі економіки. Проте, за сучасних умов, коли в Україні немає жодного суб’єкта господарювання, який міг би почувати себе безпечно, зважаючи на постійну загрозу, яку несуть в собі рейдери, необхідним є реалізація комплексу заходів щодо протидії цього негативного явища. Доцільним є, серед іншого, впровадження запропонованих методів.
________________________
Науковий керівник: Гальцова Олена Володимирівна, кандидат юридичних наук, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
