На даний момент в Україні відбувається реформування правоохоронної системи, зокрема відбуваються зміни в сучасному українському соціумі, його економічній, політичній, сферах які впливають на процес формування нових взаємовідносин між державою та громадянським суспільством. Дані зміни стосуються й такого державного інституту, як органи правопорядку. Полі́ція (фр. Police, від дав.-гр. ἡ πολιτεία — «держава») — орган державної влади (система державних органів), що займається охороною громадського порядку і боротьбою з правопорушеннями (в тому числі зі злочинністю). Разом зі службою безпеки, розвідувальними та контррозвідувальними органами, а також деякими іншими спеціалізованими органами, поліція становить правоохоронний механізм держави. Відповідно до Закону України «Про національну поліцію», Національна поліція України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки [1]. Поліція призначена для захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства; для протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та для забезпечення громадської безпеки. Поліція інформує органи влади, населення, засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення та інше. Важливим аспектом в діяльності Національної поліції України є підвищення рівня довіри населення до правоохоронних органів, та налагодження дієвого механізму взаємодії поліції з громадськістю. За даними статистичних досліджень рівень довіри населення України до поліції становить від 40% до 55%. Надія на оперативність правоохоронних органів, що забезпечують громадський порядок і борються з правопорушеннями, виявилась значно перебільшеною, що призвело до відродження громадських інститутів протидії порушникам громадського порядку та злочинцям [2, с.22-23]. В Україні діє велика кількість громадських формувань, які виявляють ініціативу для подальшої співпраці з правоохоронними органами з приводу забезпечення правопорядку, залишається тільки створити дієвий механізм для подальшої спільної боротьби і попередження злочинності. Оскільки на органи внутрішніх справ держава поклала функції щодо безпосереднього забезпечення охорони громадського порядку та суспільної безпеки, їм належить провідна роль в організації взаємодії із громадськістю, що бере участь в охороні правопорядку [4, с. 43]. Для забезпечення саме принципу відкритості діяльності органів національної поліції та їх зв’язку з населенням застосовуються такі форми взаємодії органів внутрішніх справ із громадянами та громадськими формуваннями, що беруть участь в охороні правопорядку:
- Обмін інформацією про стан громадського порядку й суспільної безпеки.
- Смільне планування та проведення заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку й суспільної безпеки та профілактики й припинення правопорушень.
- Надання органами внутрішніх справ сприяння й підтримки громадськими формуваннями у виконанні покладених на них завдань щодо правопорядку.
- Навчання співробітниками органів внутрішніх справ членів громадських формувань методам і формам профілактики правопорушень; проведення з ними роботи із правового навчання; падання методичної та іншої допомоги у плануванні й обліку їх діяльності.
- Направлення органами внутрішніх справ матеріалів про правопорушення у громадські формування для розгляду і здійснення відповідних заходів громадського впливу до правопорушників.
- Направлення громадськими формуваннями матеріалів про правопорушення в органи внутрішніх справ, якщо при розгляді справи про правопорушення громадське формування буде переконане у необхідності притягнення правопорушника до кримінальної або адміністративної відповідальності.
- Співробітництво громадян з органами внутрішніх справ щодо охорони правопорядку на договірно-оплачуваній основі здійснюється за рахунок коштів органів внутрішніх справ [1].
Як ми можемо бачити, в Україні на законодавчому рівні чітко визначені основні форми взаємодії населення з поліцією, залишається тільки досягнути того рівня правосвідомості населення нашої країни, за якого громадяни будуть готові співпрацювати з органами правопорядку. Необхідним є підвищення рівня довіри до працівників національної поліції з боку населення, якого можна досягнути зовсім простим шляхом, за допомогою спрямування зусиль правоохоронних органів на допомогу особі в певних життєвих ситуаціях, зосередження зусиль поліції саме на превентивному аспекті їх діяльності, з метою попередження правопорушень, правоохоронні органи мали б представити стратегію запобігання злочинності як на державному, так і на місцевому рівнях. На жаль, для органів правопорядку це не було і поки що не є пріоритетом. Простежуються поодинокі випадки превентивної роботи, наприклад, з питань безпеки дорожнього руху. Проте, щоб говорити про повноцінний комплекс заходів щодо запобігання злочинності, потрібно працювати з усіма групами населення щодо ідентифікації та попередження конкретних проблем безпеки. Тільки тоді це буде називатися превентивною діяльністю, а поки що бачимо безперервну боротьбу з наслідками [3, с.19].
На нашу думку, для забезпечення відкритості правоохоронної системи необхідно провести ще багато важливих заходів, але початковим з них можуть виступати різного робу публічні лекції з метою заклику громадян до співпраці з органами поліції, роз’яснення людям переваг такої співпраці, тому, що лише завдяки налагодження дієвого механізму співпраці громадськості з поліцією буде можливим підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів та захисту прав і основоположних свобод громадян нашої держави.
Література:
1. Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII « Про Національну поліцію» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/580-19.
2. Бесчастний В. М. Імідж як складова успіху правоохоронця: до постановки проблеми / В. М. Бесчастний, О. В. Тимченко // Віче. – 2012. –№2.– 234 с.
3. Долгополов А. М. Організаційно-правові питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні: Дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Долгополов Анатолій Миколайович. – К., 2008.- 128 с.
4. Музичук О. М. Організаційно-правові основи участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Музичук Олександр Миколайович. – Х., 2003. – 192 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
