Конвенція про права дитини 1989 року дитиною визнає кожну людську істоту до досягнення нею 18річного віку, якщо за законом, застосовуваним до цієї особи, вона не досягає повноліття раніше [1]. У національному законодавстві згідно положень спеціального Закону України «Про охорону дитинства» дитинство визначено як період розвитку людини до досягнення повноліття, а дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше Згідно Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття [2]. Подібна норма також закріплена у Сімейному кодексі України [3].
Питання захисту дітей має комплексний та міждисциплінарний характер. Кримінальний кодекс України (далі – КК України) орієнтований на захист дитини від будь-яких форм фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насильства над дитиною в сім’ї або поза нею та постійно вдосконалюється в цьому напрямку. Так, КК України не містить самого визначення «дитина», однак оперує такими термінами як «новонароджена дитина», «малолітня особа», «особа, яка не досягла статевої зрілості», «діти, які не досягли віку, з якого дозволяється працевлаштування», «особи, які не досягли 16-го віку», «неповнолітні», «неповнолітні або непрацездатні діти, які перебувають на утриманні своїх батьків».
Дії, які направлені проти прав, свобод та інтересів дитини, враховуючи комплексний характер цього поняття, можуть містити склади кримінальних правопорушень, передбачених широким переліком статей КК України, які умовно можемо поділити на декілька груп:
1) склади кримінальних правопорушень, які можуть бути скоєні стосовно будь-яких осіб, у тому числі, й по відношенню до дітей: умисне вбивство (ст. 115 КК України), вбивство через необережність (ст. 119 КК України), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України), побої і мордування (ст. 126 КК України), катування (ст. 127 КК України) та ін.;
2) склади кримінальних правопорушень, вчинення яких по відношенню до дитини визначено КК України як кваліфікуюча обставина, що тягне за собою більш суворе покарання: доведення до самогубства (ст. 120 КК України), зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК України), зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК України), залишення в небезпеці (ст. 135 КК України), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК України), неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України), насильницьке донорство (ст. 144 КК України), незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), сексуальне насильство (ст. 153 КК України), грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України), посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 188 КК України), одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження (ст. 3011 КК України), створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК України), сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК України), незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України), незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК України), схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК України), зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 3652 КК України), протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань (ст. 3692 КК України);
3) склади кримінальних правопорушень, які можуть бути скоєні тільки по відношенню до дитини, оскільки особу потерпілого від таких кримінально протиправних посягань, яким може виступати тільки дитина, передбачено їх основних складом: умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України), неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 КК України), підміна дитини (ст. 148 КК України), експлуатація дітей (ст. 150 КК України), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 1501 КК України); вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 155 КК України); розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України), домагання дитини для сексуальних цілей (ст. 1561 КК України), ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК України), злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України), зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК України (потерпілими також можуть бути і повнолітні особи)), незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК України), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК України), спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК України), схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК України).
Отже, кримінальний закон України містить значний перелік кримінальних правопорушень, які завдають шкоду суспільним інтересам у сфері охорони дитинства, прав, свобод та інтересів дитини. Більше того, цей перелік корелює із змінами у суспільстві в цілому, викликами сьогодення в епоху інформатизації та комунікацій, тенденціями міжнародної практики, яку перехоплює національне законодавство, що викликає відповідно криміналізацію нових складів дінь, оскільки кримiнaльнo-пpaвoвий зaxиcт дитинcтвa є cклaдoвим eлeмeнтoм cиcтeми зaxиcтy пpaв дiтeй в Укpaïнi, peaлiзaцiя якoï нa пpaктицi пoтpeбyє постійного вдocкoнaлeння.
Література:
1. Конвенція про права дитини 1989 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text
2. Закон України «Про охорону дитинства». Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 30. ст.142. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#top
3. Сімейний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2002. № 21-22. ст.135. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
