Вчення про організаційні основи діяльності з розкриття, розслідування та запобігання злочинів пройшло тривалий період розвитку. Умовно його можна поділити на низку етапів. Перший з них (20-ті–30-ті рр. ХХ сторіччя) пов’язаний із спробами криміналістів розглянути питання належної організації проведення слідчих дій [1, с. 80-81, 2; 3, с. 111], особливості планування розслідування злочинів [4, с. 23; 5, с. 46; 6; 7], організаційні форми залучення працівників оперативних підрозділів і громадськості до участі в розслідуванні [8, с. 85; 9, с. 18]. Проте положення науки організації використовувались переважно без урахування специфіки процесу розслідування [10, с. 19].
Для другого етапу (40-ві – 50-ті рр. ХХ століття) типовий спад наукового інтересу до цієї проблематики. В роботах з криміналістики розглядались лише окремі питання, що складали основу організації діяльності слідчих: планування, спеціалізація, створення належних умов праці [11; 12; 13].
На третьому етапі (60-ті – 70-ті рр. ХХ сторіччя) основна увага акцентувалась на питаннях наукової організації праці (далі – НОП) слідчого [14; 15; 16; 17; 18].
Далі настав період комплексної наукової розробки теоретичних основ організації розслідування злочинів [19; 20; 21; 22]. Цьому сприяло створення в окремих, зазвичай відомчих вищих навчальних закладах кафедр організації розслідування злочинів і включення до навчальних планів курсу «Організація розслідування злочинів».
Для сучасного етапу характерне прагнення на основі накопиченого емпіричного матеріалу, пов’язаного з криміналістичною діяльністю, і творчого використання базових наук у сфері організації, управління, НОП й інших, розробити цілісну теорію організації діяльності слідчого [23-25].
Література:
1. Громов В. И. Дознание и предварительное следствие. Теория и техника расследования преступлений: руководство для органов дознания и народных следователей; под. ред. Н. В. Крыленко. Москва: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1926. 210 с.
2. Драпкин Л. Я. Построение и проверка следственных версий: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: специальность 12.717 «Криминалистика». Москва, 1972. 28 с.
3. Якимов И. Н. Криминалистика. Уголовная тактика. Москва: Изд-во НКВД РСФСР, 1929. 312 с.
4. Громов В. И. Осмотр места происшествия. Москва: [б. и.], 1931. 82 с.
5. Громов В., Лаговиер Н. Расследование хозяйственных и должностных преступлений. Москва: [б. и.], 1928. 103 с.
6. Вологин С. М. Проблемы организации взаимодействия следователя с представителями органа дознания при расследовании преступлений. Проблемы организаторской работы следователя. Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1991. С. 14-22.
7. Вопросы расследования преступлений: справ. пособие / под ред. И. Н. Кожевникова, А. Я. Качанова. Москва: Спарк, 1997. 799 с.
8. Громов В., Лаговиер Н. Новые формы и методы расследования должностных и хозяйственных преступлений. Москва: [б. и.], 1932. 103 с.
9. Громов В., Тарасов-Родионов П. Расследование хищений и злоупотреблений в торговом аппарате. Москва: [б. и.], 1934. 120 с.
10. Громов В. И. Дознание и предварительное следствие. Теория и техника расследования преступлений: руководство для органов дознания и народных следователей; под. ред. Н. В. Крыленко. Москва: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1926. 210 с.
11. Колесниченко А. Н. Планирование советского предварительного следствия: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук. Харьков, 1952. 15 с.
12. Криминалистика: учебник / А. Н. Васильев, А. И. Винберг, С. А. Голунский и др.; под ред. С. А. Голунского. Москва: Госюриздат, 1959. 512 с.
13. Шавер Б. М., Винберг А. И. Криминалистика: учебник. Москва: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1945. 205 с.
14. Карнеева Л. М. Организационные начала расследования преступлений группой следователей. Правоведение. 1965. № 3. С. 91-99.
15. Лузгин И. М. Реконструкция как разновидность моделирования в расследовании преступлений. Вопросы борьбы с преступностью. Москва: Юрид. лит., 1971. Вып. 13. С. 115-133.
16. Михайлов A. M., Соя-Серк Л. А., Соловьев А. Б. Научная организация труда следователя. Москва: Юрид. лит., 1974. 168 с.
17. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном следствии: автореф. дис. на соиск. учен. степ. д ра юрид. наук: специальность 12.00.09 «Криминалистика». Москва, 1977. 31 с.
18. Соя-Серко Л. А. К вопросу о научной организации труда следователей. Вопросы борьбы с преступностью. Москва: Юрид. лит., 1968. Вып. 8. С. 3-28.
19. Авраменко И. Л. Организационно-тактические основы расследования преступлений и тенденции их развития: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: специальность 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность». Москва, 1991. 25 с.
20. Величкин С. А. Организация расследования преступлений: учебное пособие. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1985. 89 с.
21. Гутерман М. П. Организационные мероприятия следователя в процессе расследования преступлений: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук. Москва, 1980. 18 с.
22. Зеленский В. Д. Криминалистические проблемы организации расследования преступлений : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. Краснодар, 1991. 323 с.
23. Організація розслідування окремих видів злочинів: навчальний посібник / за ред. А. Ф. Волобуєва, Харків: ХНУВС, 2011. 570 с.
24. Зеленский В. Д. Теоретические вопросы организации расследования преступлений: монография. Краснодар: КубГАУ, 2011. 156 с.
25. Олішевський О. В. Організація розслідування злочинів та її місце у структурі криміналістики: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. Харків, 2010. 17 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
