На сучасному етапі розвитку нашої держави, протиправним посяганням все частіше стали піддаватися суспільні відносини у сфері економічної діяльності. Поряд із так званими «традиційними злочинами», поширились кримінальні правопорушення у сфері економічної (господарської) діяльності, способи вчинення і приховування яких все більше ускладнюються. Зростає також кількість техногенних катастроф та злочинів терористичної спрямованості, пов’язаних із значною кількістю постраждалих.
З урахуванням сучасних потреб правоохоронної практики, особливої актуальності набуває дослідження питань щодо застосування тактичних засобів при проведенні слідчих (розшукових) дій у складній організаційній формі.
Досвід практичної діяльності слідчих підрозділів показує, що при проведенні слідчих (розшукових) дій, саме у складній організаційній формі, у працівників правоохоронних органів часто виникають проблеми організаційного та процесуального характеру, для вирішення яких необхідне розроблення як теоретичної, так і методичної бази, оскільки, як ми вже зазначали, питання щодо здійснення таких слідчих (розшукових) дій на сьогодні залишаються дослідженими недостатньо.
У науковій літературі (автори К. В. Антонов, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, Д. В. Гребельський, М. О. Демидов, Ю. В. Дубко, О. Ф. Долженков, М. В. Корнієнко, В. В. Крикун, В. М. Кульчицький, І. П. Козаченко, В. А. Лаптій, А. Ф. Майдиков, Ю. Б. Оболенський, В. М. Плішкін, А. І. Пясецький, В. Л. Регульський, М. Б. Саакян, В. Г. Самолов, І. В. Сервецький, В. А. Ситник, А. С. Спаський, В. Л. Трасковський) [1-4 та ін.], присвяченій проблемам управління правоохоронними органами, на сьогодні, досить активно досліджуються різні аспекти проведення близьких за умовами організації комплексних правоохоронних заходів – «спеціальних операцій», які пов’язані з використанням великої кількості сил і засобів, на значній за розмірами території.
Аналізуючи поняття «спеціальна операція», запропонованих окремими із вищенаведених авторів, можна констатувати, що підхід до визначення цього поняття простежується загальний, тобто, будь-яка спеціальна операція, яку проводять правоохоронні органи має перелік характерних (ключових) ознак.
По-перше, це наявність комплексу заходів (організаційних, правових, оперативно-розшукових, кримінально-процесуальних, психологічних, силових, матеріально-технічних та ін.), які лише в сукупності можуть забезпечити ефективне вирішення завдань у надзвичайних умовах.
По-друге, це скоординоване використання сил і засобів правоохоронних органів.
По-третє, значний за своїми розмірами просторовий розмах (залежно від виду та масштабу надзвичайної пригоди, обсягу заподіяних негативних наслідків).
По-четверте, планова основа, узгодження і координація усього комплексу заходів за метою, часом, місцем, способом тощо.
По-п’яте, єдине керівництво угрупуванням сил і засобів спеціально створеним органом (об’єднаний оперативний штаб, оперативний штаб, група управління).
Крім того, такі комплекси заходів в основному спрямовуються на виконання кримінально-процесуальних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових та інших правоохоронних завдань, а тому, теоретичні та практичні рекомендації з проведення такого роду «спеціальних операцій» можуть бути застосовані для формування базових положень щодо проведення широкомасштабних слідчих (розшукових) дій у складній організаційній формі. Більш того, сам термін «спеціальна операція», на нашу думку, цілком прийнятний для визначення організаційної форми здійснення таких слідчих (розшукових) дій.
Для більш чіткого визначення нашого бачення сутності спеціальної операції, як складної організаційної форми проведення слідчої (розшукової) дії, сформуємо і розглянемо її основні ознаки.
1. Спеціальна операція – це не процесуальний різновид, тобто не нова слідча (розшукова) дія, а суто організаційна форма її проведення. Слідча (розшукова) дія, що проводиться у формі спеціальної операції, характеризується не специфічним процесуальним механізмом, а виключно особливостями своєї організації.
2. Спеціальна операція передбачає: а) єдине керівництво угрупуванням сил і засобів спеціально створеним органом; б) планову основу, узгодження і координацію усього комплексу заходів за метою, часом, місцем і способом проведення.
3. Слідча (розшукова) дія, що проводиться у формі спеціальної операції передбачає участь досить чисельної кількості суб’єктів (прокурори, слідчі, співробітники оперативних та спеціальних силових підрозділів, спеціалісти тощо).
4. Слідча (розшукова) дія, що проводиться у формі спеціальної операції полягає у сприйнятті (виявленні, вилученні та дослідженні) безлічі різноманітних за своїм характером та розміром об’єктів (фрагментів об’єктивної реальності, елементів речової обстановки), що містять у собі доказову та іншу криміналістично значиму інформацію і розташованих на значній за своїми розмірами території.
Ще однією суттєвою ознакою слідчої (розшукової) дії у формі спеціальної операції є протидія розслідуванню з боку осіб, які не зацікавлені у належному її проведенні. Слід зазначити, що такі слідчі (розшукові) дії далеко не завжди супроводжуються протидією розслідуванню (наприклад, огляди місць подій у справах про аварії на залізничному, авіаційному та водному транспорті, вибухи, пожежі, злочини терористичної спрямованості тощо), а тому протидія розслідуванню є не обов’язковою, а лише факультативною ознакою слідчих (розшукових) дій, що проводяться у формі спеціальної операції.
Необхідно зауважити, що у формі спеціальної операції можуть проводитися лише деякі з «нонвербальних» та «змішаних» слідчих (розшукових) дій, які передбачають наочно-образне сприйняття суб’єктами процесуального пізнання фрагментів об’єктивної реальності та зовнішньої обстановки.
Не можуть, на наш погляд, проводитися у формі спеціальної операції такі слідчі (розшукові) дії, як допит та одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, пред’явлення особи, речей чи трупа для впізнання, освідування особи, оскільки за своєю процесуальною природою вони не можуть характеризуватися великим колом учасників і значною за своїми розмірами територією проведення, а тому, найбільш типовими слідчими (розшуковими) діями, що можуть проводитися у формі спеціальної операції, є обшук, огляд і слідчий експеримент.
На підставі зазначених ознак, спробуємо сформулювати визначення спеціальної операції, як організаційної форми проведення слідчої (розшукової) дії.
Отже, спеціальна операція – це складна організаційна форма проведення «невербальної» (обшук, огляд), або «змішаної» (слідчий експеримент) слідчої (розшукової) дії, що передбачає єдине керівництво угрупуванням сил і засобів спеціально створеним органом, планову основу, узгодження і координацію усього комплексу заходів за метою, часом, місцем і способом проведення, яка характеризується значною чисельністю суб’єктів (прокурори, слідчі, працівники оперативних та спеціальних силових підрозділів, спеціалісти тощо), і пов’язана зі сприйняттям (виявленням, вилученням, дослідженням) безлічі різноманітних за своїм характером та розміром об’єктів (фрагментів об’єктивної реальності, елементів речової обстановки), що містять в собі доказову та іншу криміналістично значиму інформацію, розташованих на значній за своїми розмірами території.
Література:
1. Россинский С. Б. Обыск в форме специальной операции: учебное пособие. Москва: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2003. 199 с.
2. Пясецький А. І., Трасковський В. Л. Поняття спеціальної операції та його значення для практичної діяльності органів внутрішніх справ. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2001. № 4. С. 219-223.
3. Ситник В. А. Визначення спеціальної операції в теорії правничих наук. Форум права. 2014. № 2. С. 403-408.
4. Барангулов А. В. Щодо визначення поняття спеціальної операції: теоретично-правовий аспект. Південноукраїнський правовий часопис. 2017. № 2. С. 115-118.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
