В умовах сьогодення технології розвиваються надзвичайно швидко, щодня з’являються та входять в обіг нові програми та девайси, що були лише теоретичними ідеями десять років тому. В умовах цифровізації глобальної економіки великої популярності та широкого використання набуває штучний інтелект, який очікувано здійснює свій вплив на міжнародну торгівлю.
Штучний інтелект (ШІ) можна визначити як комп’ютерні системи, здатні виконувати складні завдання, які історично могла робити лише людина, наприклад, міркувати, приймати рішення або вирішувати проблеми. Сьогодні термін ШІ описує широкий спектр технологій, які забезпечують роботу багатьох послуг і товарів, якими ми користуємося щодня: від додатків, які рекомендують фільми та серіали, до чат-ботів, які надають підтримку клієнтам у режимі реального часу [1]. Світова організація торгівлі (далі – СОТ) описує ШІ як «найновішу форму автоматизації, однак замість заміни ручної праці потужністю машин, як це було раніше, використання ШІ передбачає заміну людського інтелекту та досвіду обчислювальними можливостями машин» [2].
Активний розвиток ШІ безумовно вплине на міжнародну торгівлю різними способами. Одним з них буде макроекономічний вплив ШІ та пов’язані з цим наслідки для торгівлі. Наприклад, якщо ШІ підвищить зростання продуктивності, це прискорить економічне зростання та відкриє нові можливості для міжнародної торгівлі. ШІ також впливатиме на тип і якість економічного зростання. Наприклад, ШІ, ймовірно, прискорить перехід до економіки послуг, що зі свого боку породжує занепокоєння щодо впливу ШІ на робочі місця, оскільки ШІ може розширити автоматизацію та прискорити втрату робочих місць для низькокваліфікованих працівників у сферах виробництва [3].
Збільшення випадків використання ШІ у рамках міжнародної торгівлі призводить до ряду проблем, що потребують якнайскорішого вирішення. Приклади попереднього використання штучного інтелекту включають керування роботами на складах, оптимізацію пакування та доставки, а також перевірка достовірності інформації. Прикладами останнього використання ШІ є аналіз даних, вирішення математичних задач, секвенування геному людини та дослідження хімічних реакцій і матеріалів [2].
Одне з перших питань, яке постає в рамках СОТ, це віднесення ШІ до товарів або до послуг, адже не у всіх випадках це є очевидним. Активний розвиток ШІ та його поступова інтеграція у побут дає можливість існуванню та функціонуванню девайсів із вбудованим ШІ (наприклад, безпілотних автомобілів, робототехніки, що працює на базі ШІ, тощо), які не дозволяють чітко провести розмежування між товарами та послугами. Що, зі свого боку, призводить до непорозумінь щодо того, під регулювання якої угоди СОТ мають підпадати ШІ-девайси: Генеральної угоди з тарифів і торгівлі чи Генеральної угоди з торгівлі послугами.
Існування та розвиток ШІ також привертає увагу до питань захисту інтелектуальної власності та авторського права, адже застосування існуючих норм викликає певні проблеми. Широкий консенсус у країнах полягає в тому, що участь людини є необхідним фактором для надання авторського права та патентного захисту. Однак для результатів, створених ШІ, часто немає чіткої людини-автора (у випадку авторського права) або винахідника (у випадку патентів), а чинні закони в більшості юрисдикцій також забороняють називати сам ШІ автором або винахідником. Прийнята в рамках СОТ Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) містить мало вказівок щодо поводження з контентом та інноваціями, які були створені ШІ, оскільки вона забезпечує лише мінімальний стандарт захисту прав інтелектуальної власності, залишаючи членам СОТ широкі можливості визначати як належним чином виконувати її положення [4].
Залучення ШІ до організації міжнародної торгівлі у вигляді оптимізації ланцюгів поставок, спрощення процедур торгівлі та перевірки відповідності, розвідки ринку та оцінки торгових можливостей, оцінки ризиків, виявлення шахрайства тощо, підіймає питання щодо захисту персональних даних та конфіденційної інформації, а також дотримання правил чесної конкуренції.
Загалом, можна говорити про те, що існування та розвиток ШІ потребує розробки окремого пласту правового регулювання, що буде відповідати швидкому розвитку технологій і буде уніфікованим на міжнародному рівні. У найкращій позиції для розробки таких норм наразі знаходиться СОТ, адже вона охоплює близько 97% світової торгівлі.
Регулювання у межах СОТ такого питання як ШІ, звісно, зустрінеться з певними труднощами. Так, універсальною є проблема «невстигання» законодавчого регулювання за розвитком технологій, якої навряд чи вдасться повністю уникнути в рамках СОТ (навіть прийняття багатосторонньої конвенції з ШІ буде потребувати постійного її перегляду та/або доповнення). Відсутність універсальності щодо нормативних підходів до регулювання ШІ також може стати на шляху прийняття багатосторонньої конвенції або певних загальних правил. Це зумовлюється тим, що регулювання ШІ нерозривно пов’язане з питаннями конфіденційності, моралі та власності, які відрізняються в різних культурах [5].
Однак, незважаючи на зазначені вище потенційні перешкоди, здається недоцільним дозволяти регулюванню ШІ розвиватися виключно на національному чи регіональному рівні, адже це обов’язково призведе до невідповідності та колізій у законодавстві різних держав, що має потенційну можливість стати перешкодою для міжнародної торгівлі.
Оскільки політика вже відстає від технологій, а використання ШІ в реальній економіці різко збільшується, необхідна певна міжнародна координація. Інноваційний підхід до вирішення політичних питань, поставлених існуванням та розвитком ШІ, може стати показовим прикладом незмінної цінності СОТ як міжнародної організації [5].
На нашу думку, розпочати міжнародне регулювання ШІ в рамках СОТ слід шляхом створення актів «м’якого права», а саме рекомендацій та певних добровільних домовленостей, що призведе до певного рівня гармонізації норм щодо ШІ між державами-членами СОТ та підготує ґрунт для переговорів з приводу прийняття обов’язкових універсальних норм, наприклад, підписання багатосторонньої конвенції у рамках СОТ.
Таким чином, можна зробити висновок, що правове регулювання ШІ в умовах стрімкого розвитку технологій є надзвичайно актуальним питанням, адже саме існування ШІ породжує прогалини у міжнародному законодавстві і може призвести до обмеження вільної торгівлі між державами. Розробку норм щодо регулювання ШІ слід проводити на міжнародному рівні, зокрема у рамках діяльності СОТ, аби запобігти появі колізій між законодавствами різних держав та забезпечити універсальний підхід для регулювання питань, що стосуються ШІ.
Література:
1. Coursera Staff. What Is Artificial Intelligence? Definition, Uses, and Types. URL: http://surl.li/rthds (дата звернення 20.03.2024).
2. Chander A. Artificial Intelligence and Trade. URL: http://surl.li/rtceo (дата звернення 20.03.2024).
3. Meltzer J. P. The impact of artificial intelligence on international trade. URL: http://surl.li/rthdq (дата звернення 20.03.2024).
4. Jones E. Digital disruption: artificial intelligence and international trade policy. Oxford Review of Economic Policy, 2023. Vol. 39, № 1. P. 70-84.
5. International Trade and Artificial Intelligence: Is trade policy ready for Chat GPT? URL: http://surl.li/rthdp (дата звернення 20.03.2024).
____________________
Науковий керівник: Остапенко Юлія Ігорівна, доктор юридичних наук, доцент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
