Концепт соціальної держави є одним з елементів конституційної ідентичності України. У контексті Конституції України соціальна держава наділена низкою важливих правових ознак і характеристик, які можна виокремити на підставі системного аналізу конституційних норм, де концепт соціальної держави безпосередньо згаданий. Цей концепт віднесено до числа основоположних юридичних характеристик Української держави і водночас – до числа визначальних характеристик українського конституційного ладу. Його подано в Конституції України в гранично узагальненій формі, без конкретизації проявів соціальної держави, її ознак, функцій, завдань тощо. Характеристика Української держави як соціальної не може бути змінена інакше, аніж шляхом внесення змін до Конституції України в особливо ускладненому конституційному порядку. Будь-які зміни в конституційній та законодавчій організації державної влади чи у її здійсненні не повинні мати місце, якщо вони не узгоджуватимуться із юридичною природою України як соціальної держави, явно чи опосередковано суперечитимуть сутності і призначенню соціальної держави як такої.
Характеристика Української держави як соціальної вживається в конституційному тексті, як самостійна, окремішня, самодостатня поруч із іншими однопорядковими, проте не тотожними за юридичним смислом характеристиками цієї ж держави, як «демократична» і «правова». Водночас концепт соціальної держави не може ототожнюватися із поняттями демократичної чи правової держави, а так само не може визначатися через них, через їхні ознаки, риси, прояви. Одночасне застосування по відношенню до України конституційної її дефініції як соціальної держави та поруч із тим – як демократичної і правової зумовлює наявність складних зв’язків між цими характеристиками, де кожна з них виступає як самостійний прояв актуального і перспективного державного буття України, але разом з тим, всі ці прояви мають конституційно-правовий характер і відображають певний зріз сутності цієї держави.
Слід наголосити на існуванні сутнісного зв’язку між існуванням соціальної держави і функціональним призначенням Конституції України: остання, як випливає з її преамбули, спрямована, зокрема, на розвиток і зміцнення соціальної держави в Україні. Поняття розвитку і зміцнення соціальної держави вказує на конституційно окреслений контекст її динамічного буття: наявна модель соціальної держави, будучи константною і визначальною юридичною характеристикою держави Україна, разом із тим, не є сталою у конституційному сенсі, вона потребує свого розвитку і зміцнення, по-перше, в інтересах Українського народу, по-друге, в напрямі, що не повинен призводити до спотворення сутності і призначення соціальної держави, перекручення чи вихолощення її сутності і призначення, по-третє, такий розвиток і зміцнення мають відбуватися в рамках, визначених Конституцією України, з урахуванням визначеної нею системи конституційних органів державної влади та їх співвідношення із правовими зобов’язаннями, що випливають із необхідності забезпечення соціальних прав громадян України. Розвиток і зміцнення соціальної держави є самостійним перспективним напрямом конституційно-державного розвитку України, що має узгоджуватися, з одного боку, із синхронним розвитком і зміцненням її ж як «демократичної» і «правової» держави, а, з другого боку, із визначенням засад внутрішньої і зовнішньої політики, зокрема з реалізацією стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.
Функціональне призначення Конституції України обумовлює конкретизацію загальної формули, вжитої стосовно України як соціальної держави, в інших положеннях Основного Закону України та в інших законодавчих актах на засадах конституційної узгодженості, юридичної визначеності, несуперечливості, послідовності, відповідності правомірним очікуванням громадян тощо. При цьому єдиним суб’єктом, уповноваженим конкретизувати положення щодо соціальної держави на рівні законів України, є Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі, а на рівні офіційного тлумачення конституційних положень про соціальну державу – Конституційний Суд України.
Інституціалізація України як соціальної держави детермінує визначення юридичного механізму та тих державних органів, на які покладається обов’язок реалізації завдань і функцій соціальної держави, зокрема її соціальної політики та захист соціально-економічних прав громадян, у межах та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Концепт соціальної держави, конституціалізований в Україні, потребує своєї предметної конкретизації, як з огляду на конституційну обмеженість формату правового регулювання соціальних відносин на рівні Основного Закону держави, так і з огляду на необхідність конституціалізації галузевого (соціального) законодавства, зокрема і в частині впровадження зазначеного концепту у правові практики взаємодії між державою та індивідом. Вагомим напрямом такої конкретизації виступає юриспруденція Конституційного Суду України в розрізі якої виокремлюються: ознаки, принципи та завдання соціальної держави; розглядаються основні риси соціальної політики соціальної держави; простежується концептуальне підґрунтя соціальної держави в доктринах людської гідності, захищеності соціальних прав індивіда та редистрибутивної ролі держави в сучасному суспільстві.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
