Війна в Україні, яка розпочалася в 2014 році з анексії Криму Росією та ескалації конфлікту на сході країни, ця подія стала однією із найгостріших конфліктів у Європі з часів Другої світової війни. Події, що супроводжують цей конфлікт, включають масштабні порушення прав людини, зокрема військові злочини та злочини проти людяності. З 2022 року ситуація значно погіршилася після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. Цей конфлікт призвів до численних жертв серед цивільного населення, руйнування інфраструктури, геноцид та вимушеного переселення мільйонів людей.
Міжнародний кримінальний суд, заснований Римським статутом у 2002 році, покликаний забезпечувати притягнення до відповідальності осіб, винних у найтяжчих міжнародних злочинах, таких як геноцид, військові злочини та злочини проти людяності. Юрисдикція міжнародного кримінального суду охоплює злочини, скоєні на території держав-учасниць Римського статуту або громадянами цих держав. Україна не є державою-учасницею Римського статуту, але, визнаючи необхідність міжнародного правосуддя, подала дві декларації, які надають міжнародному кримінальному суду юрисдикцію розслідувати злочини, скоєні на її території з 2014 року.
Питання забезпечення справедливості під час військових конфліктів є надзвичайно важливим, оскільки безкарність за серйозні порушення прав людини може призвести до подальшої ескалації насильства та дестабілізації регіону. Міжнародний кримінальний суд є важливим інструментом міжнародного права, спрямованим на боротьбу з безкарністю та встановленням верховенства права на міжнародному рівні. Роль міжнародного кримінального суду у розслідуванні військових злочинів та злочинів проти людяності під час війни в Україні набуває особливого значення, оскільки цей конфлікт має глобальні наслідки та викликає серйозне занепокоєння міжнародної спільноти.
В цьому розширеному вступі я намагаюсь висвітлити основні аспекти діяльності міжнародного кримінального суду, актуальність його ролі у контексті війни в Україні. Наголошуючи на важливості міжнародної співпраці для забезпечення правосуддя. Розслідування міжнародного кримінального суду може допомогти відновити справедливість для жертв, притягнути винних до відповідальності та запобігти майбутнім порушенням міжнародного гуманітарного права. Однак, перед міжнародним кримінальним судом стоїть низка викликів, як політичних, так і практичних, що ускладнюють процес розслідування та судового переслідування винних.
Таким чином, розглядаючи ролі міжнародного кримінального суду у контексті війни в Україні є важливим не лише для розуміння поточної ситуації, але й для розвитку механізмів міжнародного правосуддя, які можуть забезпечити тривалий мир та стабільність у світі.
Роль міжнародного кримінального суду у розслідуванні злочинів в Україні
Юрисдикція та легітимність
Міжнародний кримінальний суд має чітко визначену юрисдикцію, яка обмежується найтяжчими міжнародними злочинами: геноцидом, військовими злочинами, злочинами проти людяності та злочином агресії. Хоча Україна не є державою-учасницею Римського статуту як було наведено вище, вона зробила два важливі кроки для визнання юрисдикції. У квітні 2014 року Україна подала декларацію, визнавши юрисдикцію міжнародного кримінального суду щодо злочинів скоєних на її території з 21 листопада 2013 року. У вересні 2015 року була подана друга декларація, яка розширила цю юрисдикцію на невизначений термін.
Ці декларації надали міжнародному кримінальному суду можливість розслідувати та переслідувати осіб, винних у військових злочинах та злочинах проти людяності, скоєних на території України. Визнання юрисдикції міжнародного кримінального суду підкреслює важливість міжнародного правосуддя та підкреслює намір України забезпечити справедливість для жертв конфлікту. Однак це також створює певні юридичні та політичні виклики, зокрема щодо співпраці з Росією, яка не визнає юрисдикцію міжнародного кримінального суду і заперечує свою участь у злочинах.
Мандат міжнародного кримінального суду
Мандат міжнародного кримінального суду включає розслідування військових злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. У контексті війни в Україні міжнародний кримінальний суд фокусується на низці серйозних порушень, таких як навмисні атаки на цивільне населення, тортури, зґвалтування, незаконні депортації та використання забороненої зброї. Робота міжнародного кримінального суду полягає у зборі доказів, проведенні розслідувань на місці, опитуванні свідків та підготовці справ для судового розгляду.
Розслідування міжнародного кримінального суду є складним процесом, що включає тісну співпрацю з українськими національними органами влади, міжнародними організаціями та неурядовими організаціями. Ця співпраця дозволяє міжнародному кримінальному суду отримувати доступ до важливих свідчень та доказів, що є критично важливими для забезпечення успішного судового переслідування. Однак, процес розслідування також стикається з низкою практичних та юридичних перешкод, які ускладнюють виконання мандату міжнародного кримінального суду.
Виклики перед міжнародним кримінальним судом
Політичні виклики
Один з головних політичних викликів, з якими стикається міжнародний кримінальний суд, пов'язаний з опором з боку Росії. Росія не визнає юрисдикцію міжнародного кримінального суду і заперечує свою причетність до військових злочинів та злочинів проти людяності в Україні. Це створює значні перешкоди для розслідування, оскільки доступ до потенційних свідків, доказів та місць злочинів може бути обмежений або заблокований.
Крім того, міжнародна політична обстановка також впливає на діяльність міжнародного кримінального суду. Деякі ключові держави, такі як Сполучені Штати, не є учасницями Римського статуту і часто критикують роботу суду. Відсутність підтримки з боку цих країн може ускладнити зусилля міжнародного кримінального суду щодо забезпечення міжнародної справедливості. Політичний тиск та відсутність глобальної підтримки можуть призвести до уповільнення процесу розслідування та судового переслідування.
Практичні виклики
Практичні виклики, з якими стикається міжнародний кримінальний суд, включають доступ до місць злочинів у зоні конфлікту. Військові дії та нестабільна ситуація по всій території України створюють значні ризики для розслідування, що обмежує можливості працювати на місці подій. Безпека розслідування є пріоритетом, але вона часто входить у конфлікт з необхідністю оперативного збору доказів.
Збір доказів також є складним завданням. Військові злочини та злочини проти людяності часто скоюються у хаотичних умовах, де свідчення можуть бути втрачені або знищені. Достовірність свідчень та документів може бути поставлена під сумнів, що ускладнює побудову міцної доказової бази для судового розгляду. Технічні та логістичні труднощі, пов'язані зі збереженням та аналізом зібраних доказів, також є значними викликами для міжнародного кримінального суду.
Правові виклики
Правові виклики включають питання екстрадиції підозрюваних осіб. Росія та інші держави, які не співпрацюють з міжнародним кримінальним судом, можуть відмовляти у видачі підозрюваних, що значно ускладнює притягнення їх до відповідальності. Навіть у випадках коли підозрювані перебувають на території держав-учасниць Римського статуту, процес екстрадиції може бути довгим і складним через юридичні та політичні перешкоди.
Довготривалість судових процесів є ще одним викликом для міжнародного кримінального суду. Складність розслідувань, збір доказів та необхідність забезпечення справедливого судового процесу часто призводять до значного часу, необхідного для завершення справ. Це може розчарувати жертв та їхні родини, які прагнуть швидкого правосуддя. Крім того, затягування процесів може негативно вплинути на довіру до міжнародного кримінального суду та міжнародної системи правосуддя в цілому.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт міжнародного кримінального суду (icc-cpi.int)
2. Human Rights Watch (hrw.org)
3. International Crisis Group (crisisgroup.org)
4. BBC News
5. The Guardian
6. Укрінформ
7. Westlaw
Книги та монографії:
1. The International Criminal Court: A Global Civil Society Achievement
2. War Crimes and Human Rights
____________________
Науковий керівник: Максимович Роман Олегович, завідуючий кафедри міжнародного та європейського права, Національний авіаційний університет
|