СУБ’ЄКТИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
19.10.2009 18:04
Автор: Корольчук Віктор Володимирович, ад’юнкт кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ
В Україні, сьогодні, в системі державних органів, які беруть участь у запобіганні вчиненню злочинів, пов’язаних з податком на додану вартість можна виділити такі: 1) спеціальні державні органи, які в межах покладених на них повноважень безпосередньо здійснюють боротьбу з економічною злочинністю; 2) державні органи, які беруть участь або здійснюють певні функції в боротьбі з економічною злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.
До спеціальних державних органів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, відносяться: спеціальні державні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України (Державна служба боротьби з економічною злочинністю), спеціальні державні підрозділи Служби безпеки України (управління з контрозвідувального захисту економіки держави), спеціальні державні підрозділи Державної податкової адміністрації України.
Крім того, у разі необхідності Верховною радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з економічною злочинністю.
До державних органів, які беруть участь або здійснюють певні функції в боротьбі з економічною злочинністю, в межах виконання покладених на них інших основних функцій належать: Координаційний комітет по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією при Президентові України; органи внутрішніх справ та Служби безпеки України (крім спеціальних підрозділів); органи прокуратури України; органи і установи виконання покарань; митні органи і підрозділи прикордонних військ України; органи державної податкової адміністрації України (крім спеціальних підрозділів); державні органи контрольно-ревізійної служби; включаючи й відомчі ревізійні підрозділи державних органів виконавчої влади; органи які входять до структури Антимонопольного комітету та Національного банку України, а також інші кредитно-фінансові установи; органи, які входять до структури Фонду державного майна України, Національного депозитарію та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; відповідні органи і установи, що входять до структури Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства аграрної політики України та деяких інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Суб’єктами запобігання злочинів є державні органи, громадські організації й окремі громадяни. Складність і різноманіття запобіжної діяльності визначають і розмаїтість суб’єктів цієї діяльності, які поєднуються в складну багаторівневу й багатофункціональну систему. Суб’єктом загального запобігання злочинності є практично все суспільство, всі інститути цивільного суспільства, держава в цілому.
Завдання спеціально-кримінологічного запобігання злочинності вирішуються безліччю суб’єктів, які можна розрізняти за різними ознаками.
За характером функцій - суб’єкти спеціалізовані, для яких функція запобігання основна або одна з головних (органи внутрішніх справ), і неспеціалізовані, для яких запобігання є підлеглою, похідною від головної функції (школа, родина).
За масштабом (рівнем) діяльності - суб’єкти загальнодержавні (уряд), регіональні й галузеві (управління внутрішніх справ, орган Державного казначейства), об’єктові (трудовий колектив).
За сферами діяльності, або компетенції - суб’єкти правового регулювання й владного, державно-правового управління: а) органи державної влади в центрі й регіонах; б) суб’єкти планування й координації (міністерства, відомства й виконавчі органи влади регіонів); в) суб’єкти управління окремими напрямами запобіжної діяльності (правоохоронні органи, спеціалізовані контролюючі органи, громадські організації); г) суб’єкти безпосереднього здійснення запобіжної діяльності (служби й посадові особи правоохоронних і контролюючих органів, члени громадських організацій, окремі громадяни (Закалюк А.П., 2007 р.; Курганов С.І., 1998 р.).
Ряд авторів класифікують суб’єктів профілактики з дещо інших позицій. Так, Бурлаков В.Н. ділить суб’єктів запобігання злочинності на три групи.
Перша - містить у собі суб’єктів загальсоціальної профілактики, до яких відносяться центральні, регіональні й місцеві органи влади, а також громадські формування, які не виконують безпосередньо правоохоронні функції.
У другу групу входять суб’єкти спеціально-кримінологічної профілактики: а) державні органи, які виконують правоохоронні функції (МВС, СБУ, прокуратура, податкова міліція, суд і ін.); в) державно-громадські органи, які виконують правоохоронні функції; г) приватні й громадські структури, які сприяють виконанню правоохоронних завдань, наприклад, приватні охоронні служби.
Третя група поєднує суб’єктів, які здійснюють індивідуальну профілактику (Бурлаков В.Н., 1995 р.).
Науковець І.І. Кучеров всіх суб’єктів, які здійснюють запобіжну діяльність у сфері оподатковування, поділяє на шість груп. До першої він відносить органи, які виявляють податкові правопорушення в процесі здійснення загального державного фінансового контролю. До другої групи - органи, до компетенції яких відноситься проведення й організація податкового контролю. У третю групу входять правоохоронні органи, які виявляють, припиняють і запобігають податковим злочинам й правопорушення поряд з іншими. Четверту групу становлять правоохоронні органи, для яких виявлення, запобігання й припинення податкових злочинів і правопорушень одне з основних завдань. П’яту - судові органи. Нарешті, шосту групу утворять організації (аудиторські фірми, громадські організації платників податків і фахівців з оподатковування), керівники й бухгалтери організацій, а також громадяни. Всіх їх поєднує наявність передбачених законодавством різних прав і обов’язків, які в більшій або меншій ступені дозволяють перешкодити протиправній діяльності в сфері оподатковування (Кучеров І.І., 1999 р.).
Виходячи із цього, вважаємо за доцільне розділити суб’єктів запобігання злочинів, пов’язаних з податком на додану вартість на дві групи. До першої відносяться суб’єкти загальносоціальної профілактики. У другу групу - спеціально-кримінологічної профілактики варто включити дві підгрупи: а) основні суб’єкти запобігання злочинності у сфері оподаткування; б) ті органи, для яких запобігання податкових злочинів в цілому і злочинів, пов’язаних з податком на додану вартість зокрема, не є основною діяльністю, але які в процесі здійснення своєї професійної діяльності можуть виявляти причини й умови, які сприяють вчиненню таких злочинів, або перешкоджати їх вчиненню.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
