На сьогоднішній день розвиток підприємництва є дуже динамічним, однак слід констатувати, що права і законні інтереси суб’єктів підприємництва захищені ще недостатньо. Найбільш гострі проблеми виникають у стосунках суб’єктів підприємницької діяльності і державних контролюючих органів. Тому й виникає спеціальна проблема захисту перших від останніх.
Юридична техніка як практична діяльність охоплює операції по створенню і застосуванню права. До прийомів і правил юридичної техніки відносяться юридична термінологія, юридичні конструкції і форма нормативного акта. [2, с. 153]
Основними недоліками юридичної термінології є відсутність єдиної термінології, що порушує одне з загальновизнаних правил термінологічної уніфікації, а саме: стабільність. Якщо в рамках конкретного закону чи іншого нормативного акту однозначність застосування термінів і існує, то вже в кількох нормативних актах терміни застосовуються в різних значеннях, що викликає суттєві проблеми у правозастосовчій діяльності.
Найбільш оперативно вжити дієвих заходів щодо “термінологічного узгодження” можна в рамках виконання Указу Президента України “Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва”. [1] Відповідно до норм цього Указу, обов’язок здійснювати координацію діяльності органів виконавчої влади з підготовки проектів, видання та виконання регуляторних актів покладено на Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Юридичні конструкції, тобто стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв’язків його елементів, їх типовими схемами дозволяють залежно від обставин включати в дію різні юридичні норми. Необхідно відпрацювати і впровадити таку юридичну конструкцію, як юридична відповідальність державного контролюючого органу за пред’явлення до суб’єкта підприємницької діяльності незаконних вимог, проведення незаконної перевірки, необґрунтоване застосування фінансових санкцій. [3, с. 194]
Відомо, що прийоми і правила викладу юридичних норм у тексті нормативно-правових актів стосуються способів викладу, формулювання назв статей і частин тексту, юридичних стилю і мови. Звідси витікають і вимоги до форми нормативних актів. Велике значення має логічна послідовність і компактність викладу, відповідність змісту нормативного акту його назві. Не повинно бути суперечностей як усередині нормативного акта так і з іншими нормативними актами. Нормативний акт повинен мати встановлену структуру та формальні реквізити.
Таким чином, опанування юридичної техніки, її удосконалення є важливою умовою підвищення ефективності правової роботи. Тому розвитку юридичної техніки має приділятися постійна увага з боку юридичних служб суб’єктів господарювання Адже саме за допомогою засобів юридичної техніки можна просто і в той же час ефективно організувати виконання правових норм.
Література:
1. Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва: Указ Президента України від 22.01.2000 № 89/2000 // Офіційний вісник України. - 2000.- № 4.- Ст. 107.
2. Общая теория права и государства: Учеб. для юрид. вузов / В. С. Афанасьев, А. П. Герасимов, В. И. Гойман и др. / Под ред. В. В. Лазарева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. – 470 с.
3. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.
e-mail: IO_Lyaskovska@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter