Author: Цопіна Наталія Леонідівна, студентка юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
[Civil and domestic law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law]
Спадкування майна нерезидентів здійснюється за загальними правилами спадкування майна, визначеними цивільним законодавством України, однак є певні особливості. У вітчизняному законодавстві нерезидентами (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства) визнаються фізичні особи, які не є резидентами України. Чи є особа резидентом або нерезидентом визначається в залежності від наявності в неї постійного місця проживання на території України, тощо. [2].
Специфика спадкування майна нерезидентами вимагає застосування норм відповідних міжнародних договорів і права іноземних держав. Відповідно до Закону України „ Про міжнародне приватне право„ ( ч.1 ст.70), спадкові відносини з іноземним елементом регулюються правом держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання [3]. За допомогою права держави останнього місця проживання вирішуються підстави спадкування ( за законом, за заповітом, за спадковим договором якщо такий вид передбачений правом відповідної держави ); порядок відкриття спадщини; склад спадщини; час відкриття спадщини; заповідальний відказ; виконання заповіту; черговість спадкоємців за законом; визначення часток у спадщині; особливості спадкування окремих видів рухомого майна. За правом держави, в якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання заповіту або його скасування , вирішуються питання щодо здатності особи складати заповіт, скасовувати його, форми заповіту та акта його скасування.
З даного правила існує виключення: у питаннях спадкування нерухомого майна застосовується закон місця знаходження речі. Дане положення знаходить своє відображення у ст.71 Закону України „ Про міжнародне приватне право” спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, що підлягає державній реєстрації в Україні (ст.181 ЦК України) правом України.
У випадках якщо місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною та цією державою відповідного міжнародного документа (конвенції, договору, угоди) про правову допомогу. У разі наявності такої угоди застосовується загальне правило спадкування майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє місце проживання. Винятком є спадкування нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться (п.187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами) [6]. Тобто в будь-яких випадках оформлення спадщини н6а нерухоме майно, розташоване на території України, незалежно від того, був спадкодавець резидентом чи нерезидентом, здійснюється за законодавством України. При цьому не виключається можливість заведення кількох спадкових справ: за місцем відкриття спадщини після спадкодавця-нерезидента і за місцем знаходження нерухомого майна. Видача свідоцтва про право на спадщину в вигляді нерухомого майна, розташованого на території України, здійснюється у відповідності з цивільним законодавством України.
При вирішенні питань спадкування з іноземним елементом діють міжнародні конвенції та двосторонні договори про правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах [4,5]. При застосуванні норм міжнародних конвенції необхідно детально досліджувати питання про спадкування, порядок і строки набуття ними чинності для України.
Необхідно зазначити, що спадкування майна нерезидентів має певні особливості оподаткування. При отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента податок на доходи сплачується в подвійному розмірі, тобто за ставкою тридцять відсотків від об’єкта оподаткування [2]. Крім того, державні нотаріальні контори зобов’язані подавати відповідним органам державної податкової служби у строки, встановлені законом для податкового кварталу, інформацію щодо виданих свідоцтв про право на спадщину за формою, визначеною Державною податковою адміністрацією [7].
Слід зауважити, в випадках видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріуси не виконують функції податкових агентів, оскільки особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину [2].
Доходи, отриманні платниками податку у вигляді вартості спадщини в межах, що підлягають оподаткуванню, включаються до складу з0агального річного оподаткування доходу такого платника податку з доходів і відображаються ним у річній декларації про майновий стан і доходи.
Література:
1. Цивільний Кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV;
2. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-IV;
3. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 №2709-IV
4. Мінська конвенція про правову допомогу про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах вiд 22.01.1993, ратифікована Законом N 240/94-ВР від 10.11.1995;
5. Кишинівська конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 7.10.2002
6. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами вiд 03.03.2004 № 20/5 ;
7. Постанова Кабінету міністрів № 67 від 21.01.2005 „Про реалізація реалізацію ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
