ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ НЕГАТОРНОГО ПОЗОВУ
16.12.2009 07:32
Автор: Кравчук Остап Леонідович, молодший сержант міліції, курсант факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ
Вітчизняна концепція цивільно-правового захисту права власності традиційно визнавала 2 види речових позовів: 1) віндикаційний; 2) абстрактно-універсальний (для захисту від усіх порушень, крім позбавлення права володіння) [1, с. 343 ].
Проте, якщо проаналізувати практику, то вищевказане твердження створює проблеми для вирішення питань у суді, адже залишається неврегульованим питання формулювання позовних вимог, ухвал, рішень суду та ін.
Одним із способів захисту речових прав є негаторний позов. Цивільним кодексом України у ст. 391 передбачено право вимагати усунення перешкод у реалізації ним права на користування та володіння своїм майном, шляхом подання негаторного позову.
Негаторний від латинської - той, що заперечує. На думку Є.О. Харитонова та Б.В. Старцева негаторний позов - це вимога власника, що володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження нею [1, с.342 ].
Ширше поняття дає нам Р. О. Стефанчук: «негаторний позов — це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження. Негаторний позов можливий лише у разі, якщо власник чи титульний володілець і третя особа не перебувають у зобов'язальних відносинах щодо спірної речі, а також якщо здійснене правопорушення не призвело до припинення суб'єктивного права власності чи іншого речового права » [ 2, с. 163 ].
Негаторний позов може подаватися лише за умов, коли:
• предмет, знаходиться у власника;
• інакша особа перешкоджає розпоряджатися та користуватися цим предметом без правомірних підстав (відсутність договору та припису закону).
У ролі позивача виступає власник речі або титульний володілець (особа, яка уповноважена законом або договором), який має право на володіння річчю, але позбавляється можливості або обмежується у праві користування та розпорядження нею. Відповідачем же ж в той момент виступає особа, протиправні дії якої створюють перешкоди для нормального здійснення права власності.
Під змістом негаторного позову розуміють вимоги позивача (титульного володільця ) про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння.
Підставами для подання негаторного позову виступають наступні умови, відсутність яких унеможливлює його подання:
1. Право позивача розпоряджатись та користуватись майном;
2. Вчинення з боку відповідача дій, які створюють перешкоди у процесі здійснення прав;
3. Позадоговірний характер правовідносин між позивачем та відповідачем (сторонами правовідносин).
Найпоширенішими правопорушеннями є ті, які перешкоджають здійснювати право на користування майном. Наприклад, проживаючи по сусідству з людиною, яка проводить собі каналізацію та під час цього створює незручності у вигляді виритої канави перед вашим гаражем чи будинком, ви маєте право на подання негаторного позову, в якому можете заявити вимоги на усунення перешкод (неможливо заїхати в гараж та ін.).
Своєрідною аксіомою є те, що обов'язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки відповідач не доведе правомірність своєї поведінки [ 1, с. 342 ].
Пред'явлення негаторного позову дозволяється лише у момент існування правопорушення, за його відсутності пропадають і підстави для подання цього позову. Такий позов є необмеженим у часі, тобто не має позовної давності. Винятком з цього є негаторні позови власника про виключення майна з опису, на які згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 р. [3, с.с. 10-17] поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про опис належного їй майна [4, с. 373].
Протилежним до негаторного позову є превентивний спосіб захисту права власності, який застосовується до моменту порушення права, але якщо у позивача є підстави вважати, що його право може бути порушене у майбутньому, то Цивільний кодекс України надає таке право (ч. 2 ст. 386 ЦК).
Відмінності між негаторним та превентивним позовом полягають у тому, що перший подається в разі перешкоджання здійсненню права володіння, користування та розпоряджання, а другий - при реальній загрозі порушення цього права у майбутньому.
Відмінність віндикаційного та негаторного позовів проявляється у наявності майна у власника на момент подання негаторного позову.
Особливістю цього позову є те, що позивачем може виступати титульний володілець, який може подавати негаторний позов не лише проти третіх осіб, а проти власника ( напр.., було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, після чого власник унеможливлює користування приміщенням, шляхом вимкнення опалення, світла, газу та ін.).
Не можна не погодитись із думкою Заіки Ю.О., що негаторний позов може бути пред'явлений поряд з іншими засобами захисту: так, вимога про виселення з самовільно зайнятого приміщення може бути поєднана з вимогою про відшкодування збитків тощо [5, с. 204 ].
Як свідчить судова практика та на думку О. С. Яворської позови про усунення перешкод у користуванні майном, що належить власнику, зазвичай не іменуються негаторними. У позовній заяві викладається суть порушень і вимога про їхнє усунення. Найяскравішими прикладами негаторних позовів у класичному їхньому розумінні в судовій практиці є позови про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками (порушення меж земельної ділянки в результаті забудови чи її сільськогосподарського використання, прокладення комунікацій тощо) [ 6, с. 226].
Література:
1. Старцев Б.В., Харитонов Є.О. Цивільне право України: Підручник. - К.: Істина, 2007. - 816 с.
2. Цивільне право України: навч. посібник / За ред. Стефанчук Р.О. – К.: Наукова думка, 2004. - 406 с.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. „Про судову практику про виключення майна з опису” // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах . – К.: „Скіф”, 2008. - С. 10–17.
4. Цивільне право України. Академічний курс / За ред. Шевченко Я.М. Т. 1, загал. частина. - К.: «Ін Юре», 2003. — 520 с.
5. Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навч. Посібник. – К.: Істина, 2005. - 312 с.
6. Яворська О. С., Правове регулювання відносин власності за цивільним законодавством України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2008. - 256 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
