ПРОБЛЕМИ САМОВРЯДУВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДДІВСТВА В УКРАЇНІ
31.01.2010 23:24
Автор: Довганчук Сергій Миколайович, здобувач Запорізького національного університету
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
Третейський розгляд спорів, як інститут вирішення суспільних конфліктів визначається перш за все принципами, на яких він ґрунтується. Принципи вітчизняного третейського розгляду закладені перш за все в ст.4 Закону України „Про третейські суди” (в подальшому – Закон), серед яких присутній принцип самоврядування третейських суддів. Даний принцип є новим для вітчизняної третейської практики, так як він передбачає не позитивістський підхід до організації діяльності третейських суддів, а створення передумов до поширення демократичних засад у діяльності корпусу третейських суддів. Принцип самоврядування суддів третейських судів закріплено у пункті 9 ст.4 Закону України „Про третейські суди” [1].
Будь - яке самоврядування перед усім передбачає спільну працю всього колективу, тобто самоврядування – це певна міра колективізму. Тому третейське самоврядування самим своїм існуванням спрямовується перш за все на здійснення об’єднувальної, згуртовуючої складової для всієї консорції та для кожного індивідууму.
Куфтирєв П.В. визначає суть принципу самоврядування в „тому, що третейські суди здійснюють свою діяльність на засадах самоврядування з метою представництва й захисту власних інтересів” [2].
Для порівняльного аналізу відзначимо, що Закон Російської Федерації „Про третейські суди у Російській Федерації” [3] та Закон республіки Казахстан „Про третейські суди” [4] взагалі не мають у своєму змісті не тільки принципу, але й такого поняття як самоврядування третейських суддів. Не містяться аналогічні положення також і у відповідних законах Киргизької Республіки та Латвії. Аналогічна організація, яка опікується питаннями самоврядування третейських суддів функціонує у США та Австралії, - Американська асоціація третейських судів (ААА) та Австралійська асоціація з вирішення спорів. Тому, на думку автора вітчизняний Закон значно виграє у даному відношенні при порівнянні з аналогічними законами вищезазначених країн.
П.Ф. Куфтирєв висунув думку, що принцип самоврядування третейських суддів слід віднести не до принципів організації та діяльності третейського суду, як це виписано у діючому Законі, а до гарантій, які є умовою реалізації принципів діяльності третейського суду й третейських суддів, але не є самим принципом [5].
Таким чином, законодавець публічно визнає особливість статусу третейських суддів та встановлює необхідність забезпечення дотримання прав та інтересів третейських суддів у суспільстві. Одночасно законодавець також розширив соціально-правові можливості третейських суддів з організації управління постійно діючими третейськими судами, встановив та визнав механізм самоконтролю за дотримання законності у професійній діяльності даної категорії фізичних осіб.
Визначення поняття „третейського самоврядування” або „самоврядування третейських суддів” у вітчизняному Законі не наведено, що є передумовою неоднозначності тлумачення як теоретиками так і практиками третейського розгляду. Проте, в Законі визначено мету третейського самоврядування – представництво та захист інтересів третейських суддів постійно діючих третейських судів (абзац перший ст.58). В.П. Самохвалов надає наступне визначення поняттю „третейського самоврядуванню” - це самостійне колективне вирішення третейськими суддями питань внутрішньої діяльності постійно діючих третейських судів [6].
Вищим органом третейського самоврядування визначається Всеукраїнський з'їзд третейських суддів, який у свою чергу обирає Третейську палату України. Таким чином, відбувається делегування повноважень від з'їзду третейських суддів Третейській палаті України. Основні повноваження Третейської палати визначені у ст.58 Закону України „Про третейські суди” – це постійно діючий орган третейського самоврядування, який представляє та захищає соціальні і професійні права та інтереси третейських суддів і третейських судів, здійснює методичну та видавничу роботу, аналізує практику правозастосування третейських судів та інше [7]. Більш детально повноваження Третейської палати визначаються Положенням про Третейську палату України, що затверджується Всеукраїнським з'їздом третейських суддів. Закон не передбачає державної реєстрації Третейської палати України, внаслідок чого даний орган не має статусу юридичної особи, та відповідно Третейська палата України не може скористатись тими правами та повноваженнями, які надаються чинним законодавством України юридичній особі, внаслідок чого слід визнати, що дана обставина є такою, що обмежує як права представницького органу, так і його учасників.
З огляду на вищевикладене, доцільно визначити чітко правовий статус органу самоврядування третейських суддів з його закріпленням у чинному Законі України „Про третейські суди”. Такий орган як Третейська палата України повинна бути не стільки статистом, скільки локомотивом при вирішенні питань формування практики розгляду третейських спорів. З врахуванням цього, пропонується статтю 58 Закону України „Про третейські суди” доповнити абзацом сьомим наступного змісту: „Третейська палата України є юридичною особою та має свою печатку”.
Література:
1. Закон України. Про третейські суди. Від 11 травня 2004р. №1701-IV// Відомості Верховної Ради (ВВР).-2004.-№35.- ст.412.
2. Куфтирєв П.В. Науково-практичний коментар Закон України „Про третейські суди” / П.В. Куфтирєв за ред. Ю.В. Білоусова та П.В. Куфтирєва - К.: Правова єдність, 2008 – 28 с.
3. Закон РФ от 24.07.2002 N 102-ФЗ "О третейских судах в Российской Федерации" [Eлектронний ресурс] / Режим доступа - http://www.spbarbitr.ru
4. Закон республики Казахстан от 28 декабря 2004 года N 22 „О третейских судах” [Электронний ресурс] / Режим доступа - http://www.spbarbitr.ru
5. Куфтирєв П.В. Науково-практичний коментар Закон України „Про третейські суди” / П.В. Куфтирєв за ред. Ю.В. Білоусова та П.В. Куфтирєва - К.: Правова єдність, 2008 – 29 с.
6. Самохвалов В.П. Третейське самоврядування (http://www.arbitrationchamber.org.ua) [Eлектронний ресурс] / Режим доступу: http://www.t-syd.org.ua/uk/links/24.html.
7. Закон України. Про третейські суди. Від 11 травня 2004р. №1701-IV// Відомості Верховної Ради (ВВР).-2004.-№35.- ст.412.
e-mail: dovganchuksn@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
