Автор: Коляда Оксана Петрівна, здобувач кафедри адміністративного права навчально-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ
На сьогодні актуальним і досить дискусійним є питання – до якої категорії суб’єктів слід віднести приватного нотаріуса: посадова особа чи службова особа. На практиці та в науці не має єдиної обгрунтованої відповіді на це питання.
До 90-х років минулого століття у законодавстві та юридичній літературі вживалося поняття „службова особа”. Вперше у законодавстві поняття „посадова особа” з’явилося з прийняттям Закону України „Про державну службу” [1 ]. Поступово воно набуло широкого вжитку у правових актах. Проте законодавець припустився серйозної помилки, не вказавши критеріїв розмежування понять „посадова особа” і „службова особа”.
Відповідно до Закону України „Про державну службу” приватний нотаріус не є посадовою особою, на відміну від нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси).
Хоча у науці цивільного процесу висловлено точку зору, що нотаріус має унікальний дуалістичний статус, який обумовлює необхідність віднесення його до посадових осіб незалежно від того, що він не перебуває на державній службі і не входить до штату державного апарату. Ця виключність його правового становища проявляється в тому, що нотаріус виконує функції державної влади.
У примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України [2] подається дефініція „службової особи”. Проте з приводу цієї позиції законодавця треба висловити критичне зауваження. Зміст організаційно-розпорядчих функцій становлять: організація роботи органу чи його підрозділу, розстановка кадрів, планування діяльності органу, видання адміністративних актів. Слід зазначити, що здійснення організаційно-розпорядчих функцій охоплює й адміністративно-господарські обов’язки як повноваження щодо управління чи розпорядження державним, колективним чи приватним майном. Наведені ознаки характеризують процес використання „лінійної” влади і є визначальними для посадових осіб. Таким чином, визначення у кримінальному законодавстві поняття „службова особа” через різні критерії не сприяє однозначній оцінці його правової природи.
Досліджуючи юридичну природу поняття службової особи та аналізу властивих їй ознаки можна сформулювати дефініцію „службової особи” – це фізична особа, яка постійно чи тимчасово виконує повноваження, надані їй державою у встановленому законом порядку, стосовно осіб, що не перебувають з нею у службовому підпорядкуванні.
Отже, на нашу думку, приватний нотаріус є службовою особою в системі органів державного регулювання нотаріальної діяльності (Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі)
З вищевказаного виникає пропозиція щодо внесення змін до Закону України „Про нотаріат” [3] та викладення ст. 1 у такій редакціїї: „нотаріат в Україні – це система органів, їх посадових і службових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності”.
Література:
1. Про державну службу: Закону України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст.490.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
3. Про нотаріат: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
e-mail: elena-jush@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
