Довгий час в науці господарського права питання співвідношення оперативно-господарських санкцій та господарсько-правової відповідальності залишається дискусійним. Актуальність даного дослідження зумовлюється як практичними, так і теоретичними розбіжностями застосування оперативно-господарських санкцій і заходів господарсько-правової відповідальності. Для подальшого застосування та відокремлення оперативно-господарських санкцій від господарсько-правової відповідальності потрібно навести критерії, які відокремлюють одне від одного. Дослідженням цього питання займалися такі вчені, як В.П. Грибанов, М.С. Карпов, Т.Е. Каудиров, Є.В. Бріних, Ю.Г. Басін, А.Г. Діденко, В.В. Васькін, М.І. Клєандров, Б.І. Пугинський, Ц.Г. Юдашкіна. Але все одно єдиної думки щодо даної проблеми не сформовано. Слід зазначити, що оперативно-господарські санкції вперше були закріплені в Господарському Кодексі України (далі ГК), а саме в ст. 235-237 та ч. 2 ст. 217. Метою дослідження є встановлення критеріїв співвідношення господарсько-правової відповідальності та оперативно-господарських санкцій, які будуть розкривати їх сутність.
Отже, для розмежування поняття перш за все використовують ознаки, які відокремлюють одне поняття від іншого. В науці господарського права вченими були сформовані певні ознаки господарсько-правової відповідальності:
1) Юридичною підставою для застосування господарсько-правової відповідальності є закон чи договір, а фактичною — скоєння господарського правопорушення;
2) Заходи спрямовані на майнову чи організаційну структуру порушника;
3) Використовується презумпція вини боржника;
4) Суб`єктом господарсько-правової відповідальності може бути тільки суб`єкт господарювання;
5) Такі заходи спрямовані на стимулювання суб`єкта до належного виконання зобов`язання і компенсацію збитків, завданих правопорушенням.
6) Є завершальним етапом механізму правового регулювання.
Оперативно-господарським санкціям також притаманні певні критерії. Законодавство встановлює, що до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч.3 ст.235 ГК). На наш погляд таке звуження сфери застосування є негативним, адже договірний спосіб закріплення оперативно-господарських санкцій веде до звужування випадків застосування цих санкцій, якщо брати до уваги характер господарських відносин, коло їх учасників та підстави виникнення. На наш погляд вищевикладена стаття повинна мати такий зміст: до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено законом або договором, порядок та підстави застосування оперативно-господарських санкцій повинні конкретизуватися безпосередньо в договорі. Що ж до відмінностей між господарсько-правовою відповідальністю та оперативно-господарськими санкціями, то слід зауважити, що оперативно-господарські санкції застосовуються в односторонньому порядку без звернення до юрисдикційного органу, не мають строків позовної давності (господарсько-правова відповідальність обмежена строками позовної давності), а також застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, достатньо лише самого факту порушення зобов`язання. Однак головною ознакою є їх не грошова форма, правда можливе виникнення майнових наслідків в опосередкованій формі, у виникненні для боржника невигідного становища. Отже, оперативно-господарські санкції мають організаційний характер. Вчений-правознавець Російської Федерації М.С. Карпов [1, ст. 18-20], аналізуючи проблему якостей та формулювання поняття заходів оперативного впливу, виділяє специфічні риси останніх. Так, на його думку, цим заходам оперативного впливу притаманні наступні якості:
- Правоохоронний характер. При цьому М.С. Карпов наголошує на тому, що останній проявляється не виключно у можливості їх застосування після порушення боржником умов договору, а також у випадках наявності обставин, що явно свідчать про те, що належне зустрічне виконання не буде здійснене боржником у встановлений строк.
- Односторонній характер заходів оперативного впливу. Він передбачає, що застосування цих заходів здійснюється у позасудовому порядку та незалежно від згоди на їх застосування з боку недобросовісного боржника.
- Юридичний характер заходів оперативного впливу, що полягає в тому, що зазначені заходи передбачають можливість здійснення суб’єктом договірного зобов’язання таких юридичних дій, які за своєю природою є односторонніми правочинами, що тягнуть за собою зміну умов договірного зобов’язання чи його припинення.
- Специфічний характер гарантій правильного застосування заходів оперативного впливу.
- Наявність двох умовно-постійних елементів правової конструкції оперативних заходів: перший елемент – сформована можливість застосування таких заходів в договірних відносинах; другий елемент – безпосереднє застосування оперативних заходів до недобросовісного боржника.
Аналізуючи все вищевикладене можна зробити висновок, що оперативно-господарські санкції діють до моменту вчинення правопорушення і виникнення збитків. Тобто на відміну від господарсько-правової відповідальності вони не є кінцевим етапом механізму правового регулювання. Головною функцією є забезпечення належного виконання зобов`язання. Слід зауважити, що вони не несуть компенсаційного характеру. Застосування цих заходів перш за все покликане на стимулювання боржника до виконання зобов`язання, а для кредитора є гарантією захисту його інтересів. В разі, якщо оперативно-господарські санкції не дали позитивного результату, то кредитор має право застосовувати заходи господарсько-правової відповідальності.
Узагальнюючи вище викладене, для того щоб не змішувати ці поняття, а також їх функціональну спрямованість, пропонуємо виключити термін оперативно-господарських санкцій з ч. 2 ст.217. Дане виключення призведе до більш ефективного застосування даної категорії.
Література:
1. Господарський кодекс України, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144
2. Карпов М.С. Правоохранительный характер мер оперативного воздействия // Адвокат. -2003. -№ 6. –С.18-20.
3. Коссак В.Н. Оперативні санкції в новому Цивільному Кодексі // Вісник Львівськ. університету. Сер.: Юридична. –2004. –Вип.39. –С.278-281.
4. Тєньков С. Оперативно-господарські санкції у судовій практиці // Вісник господарського судочинства. –2005. -№ 6. –С.126-128.
e-mail: natusik-mm@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
