До моменту виникнення корпоративних правовідносин, їх ініціатори вступають між собою у різні зв`язки, природа яких у науковій літературі вважається дискусійною.
Цивілістами відносини зі створення корпорації пропонувалося розглядати як цивільні. Проте це твердження викликає чимало запитань, а крім того суб`єктами таких відносин є не тільки засновники, - в цьому випадку постає завдання довести наявність цивілістичного зв`язку між засновниками та державним реєструючим органом. Звісно, інтерес може становити думка про кореспонденцію прав та обов`язків між засновниками та державним реєстратором, зміст якої можна було б умовно зобразити наступним чином: „засновник зобов`язується вчинити всі дії, які від нього вимагаються реєстратором (подати документи, сплатити реєстраційні витрати, інше), а реєстратор, у свою чергу, зобов`язується, за умови виконання засновником усіх вимог, – зареєструвати корпорацію”. Проте, невже засновнику на якій - небудь стадії державної реєстрації товариства пропонується погодити умови самої реєстрації, скоротити чи розширити перелік дій, необхідних для реєстрації, обрати процедуру іншу, ніж встановлена державою ? Тому , цілком виправдано, що у чинному законодавстві не передбачено, скажімо, що вказані сторони перебувають у стані юридичної рівності, а навпаки - чітко акцентується: «державний реєстратор — посадова особа, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [1, ст. 263]. Залишається тільки констатувати, що процес реєстрації товариства прогнозовано не може базуватися на ст.ст. 1 та 6 Цивільного кодексу України: тут не йдеться про майнові та/або немайнові відносини між засновником та реєстратором; останній не сприймається як учасник цивільних відносин, які насправді є відносинами „засновник – держава”, що засвідчує публічну спрямованість даних відносин (засновник нічого не пропонує, реєстратор не погоджує, вимоги до реєстрації є загальними вимогами, що встановлює держава). Таким чином, юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності (у її цивілістичному значенні) у даній групі відносин не спостерігається.
З цього приводу В. Васильева вважає, що всі відносисини, які виникають між засновниками до моменту державної реєстрації є договірними [2, с. 26]. Тут важливо підкреслити позицію дослідника, яка зводиться до оцінки відносин виключно між засновниками (втім відносини, які виникають до моменту державної реєстрації не обмежуються відносинами „засновник-засновник”). Разом з тим, договірні відносини виникають між засновниками щодо узгодження намірів та способів подальшої участі у процесі створення товариства, в тому числі – його державної реєстрації. Інститут державної реєстрації суб`єктів підприємництва, як справедливо відзначається у науковій літературі, є інститутом господарського права [3, с. 150], тому означені договірні відносини обумовлюють виникнення господарських відносин зі створення корпорації. Наслідково цей порядок можна зобразити таким чином: домовленість сторін (договірні відносини) – дії, спрямовані на створення корпорації (господарські відносини) – фаза діяльності корпорації (господарські корпоративні правовідносини).
Література:
1. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 31-32, ст.263
2. В. Васильєва. Корпоративні правовідносини як вид суспільних відносин // Юридична Україна, 2003. - № 10. – с. 24- 26
3. О.О. Квасніцька. Інститут державної реєстрації суб`єктв підприємництва. / Університетські наукові записки, 2005. - №1-2 (13-14) - с. 146 – 150
e-mail: Dobra2007@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter