ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО–ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НЕУРЯДОВИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ
06.02.2010 15:35
Автор: Гречанюк Сергій Костянтинович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри правових дисциплін Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка
[Административное право. Административное процессуальное право. Таможенное и налоговое право. Муниципальное право]
Система органів та установ ДКВС України є складною централізованою, поліфункціональною структурою, що реалізовує одну з основних внутрішніх функцій держави. Враховуючи складність, важливість і виняткову соціальну значущість задач, що вирішуються кримінально-виконавчою службою України, вона зобов‘язана у своїй діяльності використовувати можливості громадянського суспільства. Інакше, як свідчить вітчизняний історичний досвід і досвід європейських держав, успішно вирішувати задачі боротьби із злочинністю і виконувати кримінальні покарання неможливо.
Успішна, ефективна діяльність органів та установ кримінально-виконавчої служби України можлива тільки за умови налагодженої, належним чином організованої і юридично врегульованої взаємодії з неурядовими інституціями.
Взаємодію органів та установ ДКВС України з неурядовими організаціям можна визначити як постійні, об'єктивно обумовлені природою правової держави взаємовідносини кримінально-виконавчої служби України та її структурних елементів з інститутами громадянського суспільства в особі різних громадських об'єднань, які відбуваються за спільним задумом (планом), узгоджені за завданнями, напрямами, часом і способами дій для досягнення важливої соціальнозначимої мети - підвищення ефективності виконання кримінальних покарань на гуманістичних, демократичних засадах і корекції злочинних проявів у суспільстві.
Організація взаємодії органів та установ ДКВС України з недержавними інституціями носить об'єктивний характер і обумовлена наступними причинами:
1) спільність частини цілей і задач взаємодіючих структур, держави і суспільства в цілому;
2) їх різна компетенція і ступінь впливу;
3) необхідність максимального використання наявних в їх розпорядженні сил і засобів, авторитету і впливу;
4) досягнення суспільством певного рівня розвитку, що характеризує його як демократичне громадянське суспільство;
5) включеність інститутів громадянського суспільства в діяльність державних структур та „прозорість” діяльності останніх;
6) пріоритет загальновизнаних гуманістичних цінностей, міжнародно-правових норм для держави і суспільства.
Сама взаємодія як явище, про що вказувалось раніше, властива будь-якій системі, будь-якій груповій діяльності людей, але лише в соціальних керованих системах воно носить змістовний, цілеспрямований характер. Моделі взаємодії з недержавними організаціями, які використовують окремі органи або установи ДКВС України являються продуманими і часто запланованими. Тобто взаємодія знаходить своє вираження за допомогою однієї з функцій управління, а саме організації. А тому можна зробити висновок, що взаємодія є самостійною операцією в управлінському циклі. Тому, на наш погляд, організація взаємодії – це управлінська функція, покликана забезпечити узгоджені за завданнями, напрямах і часом дій органів та установ ДКВС України і недержавних організацій для повноцінного і ефективного використання всіх спільних можливостей, для розв’язання поставлених завдань і виконання їх функцій.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
