ЛЮСТРАЦІЯ І ПРАВО НА ПОВАГУ ДО ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ: ДОСВІД ДЕРЖАВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
08.02.2010 21:21
Автор: Кочкодан Ігор Вікторович, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
Люстрація – система заходів, що спрямовані на усунення із ключових публічних посад осіб, причетних до протиправної діяльності попереднього політичного режиму, та встановлення щодо них обмежень на зайняття таких посад у майбутньому – сколихнула постсоціалістичні держави Європи на початку 90-х рр. ХХ століття. Необхідність люстраційних заходів їхні прихильники аргументували тим, що збереження при владі старої політичної еліти може загальмувати, а то й унеможливити демократичні перетворення, прагненням відновлення справедливості та покаранням осіб, причетних до масових порушень прав людини. Для посткомуністичних держав, де зміна політичних еліт затягнулася, можливість і доцільність проведення люстрації залишається досить актуальною проблемою. До таких держав належить і Україна.
Люстрація – досить суперечливе явище, оскільки вона спрямована на утвердження демократії за допомогою методів, які за своєю суттю демократичними не є. Найбільші дискусії викликала правомірність люстраційних заходів у контексті заборони дискримінації за ознакою політичних поглядів, гарантування права на працю та права на повагу до приватного життя [1, c. 452-453].
Про порушення права на повагу до приватного життя, гарантованого ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може йти мова у двох випадках: 1) якщо люстраційні закони встановлюють заборону займати низку посад в приватному секторі економіки, а також займатися окремими видами діяльності; 2) якщо люстраційні процедури передбачають оприлюднення інформації про минуле особи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, приватне життя особи не обмежується її “внутрішнім колом”, а й включає діяльність професійного та ділового характеру; оскільки саме через свою роботу більшість людей має переважну, якщо не найбільшу, можливість розвивати відносини з зовнішнім світом. На підставі таких міркувань Суд визнав, що “зважаючи, зокрема, на поняття, котрі переважають на даний момент у демократичних державах”, “далекосяжна заборона на працевлаштування в приватному секторі дійсно впливає на приватне життя” (див., напр., справи Sidabras and Dћiautas v. Lithuania, Rainys and Gasparavičius v. Lithuania). [2, с. 73]
Заради справедливості варто зазначити, що в ч. 2 ст. 8 Конвенції передбачені випадки , в яких втручання в приватне життя є виправданим, а саме «коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб» [3]. Жодної уваги на це положення Суд в своєму рішенні не звернув.
Оприлюднення інформації про діяльність особи в минулому, як правило, невідворотне у випадку застосування до особи люстраційних заходів. Неоднозначним є тлумачення самої категорії оприлюднення. Постає питання: до відома скількох осіб має бути доведена інформація, щоб вважати її такою, що була оприлюднена? Чи можливе оприлюднення особистої інформації, якщо так, то в яких випадках? Практика органів конституційної юрисдикції більшості європейських держав іде шляхом легалізації такого оприлюднення, якщо цього вимагає публічний інтерес. [4, c. 273]
Джерела:
1. F. Andreu-Guzmán. Due Process and Vetting // Justice as Prevention: Vetting Public Employees in Transitional Societies. – New York: SSRC, 2007. – 568 р.
2. Шевчук С. Люстрація та ретроактивна справедливість: європейські стандарти захисту прав людини при переході до демократ. правління // Юридичний журнал – 2006. – № 2. – C.65-81.
3. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
4. E. Barrett, P. Hack, Á. Munkácsi. Lustration as Political Competition: Vetting in Hungary // Justice as Prevention: Vetting Public Employees in Transitional Societies. – New York: SSRC, 2007. – 578 p.
e-mail: igorkochkodan@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
