Адресована органам державної влади та їхнім посадовим особам конституційна вимога діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Основним Законом та законами України (ч.1 ст.19 Конституції України) «дивним чином» оминула сам вищий законодавчий орган держави. Адже дотепер не прийнято закону України «Про закони і законодавчу діяльність» - нормативно-правового акту, що «спрямований на обґрунтування місця та посилення значення закону в системі нормативно-правових актів, упорядкування і підвищення якості, стабільності законів, законодавчої діяльності і на цій основі зміцнення режиму законності і правопорядку та визначає основні характеристики закону як правової основи усіх нормативно-правових актів, умови дії закону, порядок його зміни, суб'єктів та організаційно-правові засади законодавчої діяльності, а також вимоги щодо систематизації законів» [1]. Відтак, оцінювати якість закону як юридичного акту, окрім імперативу щодо однозначної несуперечності нормам Конституції України, мусимо й з точки зору відповідності очевидним, але неписаним вимогам: логічність викладення, зрозумілість норм, одноманітність практики застосування тощо.
У сфері митного регулювання на окрему увагу заслуговує питання дотримання законодавцем правил формальної логіки при визначенні понять у основному кодифікованому акті в галузі митної справи – Митному кодексі України (далі – МК України) [2]: «митна політика», «митна справа», «митні правила», «митні процедури» та інші, від чіткості дефініції яких безпосередньо залежать і правозастосування, і правореалізація в доволі чутливій сфері суспільних відносин.
Уже з преамбули МК України випливає, що він спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Варто зауважити, що в митному кодифікованому акті означення «з питань митної справи» для нормативно-правових актів (законів, міжнародних договорів) або їх сукупності (законодавства) вжито, наприклад, у п.15 ст.1, п.16 ст.1, п.30 ст.1, статтях 9, 11, 13, 15, 40, 41, 51, 55. Наприклад, у формулюванні предмету контрольних повноважень посадовців митної служби; окресленні нормативного масиву, яким передбачено приписи, обмеження й заборони, що у сумі становлять митний режим; встановленні кола нормативних актів, для яких МК України у ст.9 передбачає спеціальний порядок набрання чинності; формулюванні одного із основних завдань митних органів; визначенні підстави для переогляду товарів і транспортних засобів, а також прав і обов’язків перевізника.
Згідно зі ст.7 «Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України». Звідси випливає, що маємо справу не з суворою дефініцією (складається з двох частин – імені, яке визначає, та виразу, яким визначаємо термін, розкриваємо його смисл), а з контекстуальною неявною дефініцією, бо наш термін не має чітко вираженої структури, до того ж можливість з’ясувати зміст поняття виникає винятково за умови звернення до іншого терміну – «митна справа». Разом із тим і цей термін потребує уточнення, що створює додаткові труднощі для розуміння усіх без винятку норм митного законодавства, у яких ним послуговувався або буде послуговуватися суб’єкт правотворчості [3], [4]. Очевидно, неприпустимим є формулювання наведеного терміну через відкритий перелік складників, або ж за алгоритмом «А складається із В та А». Виведення легального поняття, особливо такого як «законодавство з питань митної справи», мало би бути явним і з точки зору професійного й непрофесійного тлумачення, і з огляду на логічні правила такого виведення.
Література:
1. Про закони і законодавчу діяльність: Закон України (проект), реєстр.№0894). – [Електронний документ]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12103
2. Митний кодекс України: Закон України № 92-ІV від 11.07.2002 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38. – ст.288.
3. Мазур А.В. Означення та законодавче регулювання основного митно-правового поняття: постановка проблеми // Митна справа. – 2008. – №2 (56). – С.18-20.
4. Мазур А.В. Поняття митної справи: ідея, зміст, законодавче закріплення // Митна справа. – 2008. – №5. – С.8-12.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
