Проблема пізнання способів злочинів має важливе не тільки теоретичне але й практичне значення. Спосіб злочину, у його криміналістичному розумінні, був предметом дослідження Р.С. Бєлкіна, В.П. Бахіна, О.М. Васільєва, В.К. Гавло, Г.Г. Зуйкова, В.М. Карагодіна, Н.С. Карпова, М.П. Яблокова та ін.
Знаний вчений-криміналіст Г.Г. Зуйков, визначав спосіб злочину як «... дії, спрямовані на підготовку, вчинення й приховання злочинів, використання відповідних знарядь і засобів, часу, місця й інші обставин об’єктивної обстановки вчинення злочину» (Зуйков Г.Г., 1970 р.). Як бачимо, автор досліджував спосіб злочину виключно із криміналістичних позицій, тобто, не з метою кваліфікації злочину й визначення суспільної небезпеки злочинця, а виходячи із завдань пошуку ефективних засобів розкриття й розслідування злочинів, крім цього, автор, виділяв у способі дії по підготовці, вчиненню й прихованню злочинів, і це, на нашу думку, цілком вірно.
Однак, вважаємо, що краще характеризувати спосіб злочину в цілому, а не його структурні елементи (дії по підготовці, вчиненню й прихованню злочинів). Тому, свого часу, Р.С. Бєлкін справедливо помітив, що з поглядом Г.Г. Зуйкова можна погодитися лише тоді, «коли підготовка, безпосереднє вчинення й приховання злочину проходять єдиним задумом, коли всі ці дії пов’язані між собою в єдину систему, і, ще не вчинивши злочин, суб’єкт має чітку програму по його прихованню» (Бєлкін Р.С., 1995 р.).
Р.С. Бєлкін вважав, що «...спосіб приховання може існувати самостійно, як система дій по знищенню, маскування й фальсифікації слідів злочину й злочинця, як матеріальних, так і ідеальних» (Бєлкін Р.С., 1988 р.). Тобто, на думку Р.С. Бєлкіна у спосіб злочину не завжди включаються дії по прихованню злочину.
М.П. Яблоков, має дещо інший погляд на спосіб злочину. Він вважає що це «об’єктивно й суб’єктивно обумовлена система поведінки суб’єкта до, в момент і після вчинення злочину, що залишає різного роду характерні сліди зовні, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів і засобів одержати уявлення про сутність події яка відбулася, своєрідну злочинну поведінку правопорушника, його окремі особистісні дані і відповідно визначити найбільш оптимальні методи виконання завдань розкриття злочинів» (Яблоков Н.П., 1995 р.). Як видно з наведеного визначення, М.П. Яблоков веде мову про систему поведінки й трактує її досить широко, навіть включає сюди дії після вчинення злочину. На нашу думку, тут змішуються різні поняття: дії по вчиненню злочину й дії в межах протидії, використовуваної злочинцем після злочину, вже в ході досудового розслідування.
Дещо відмінну точку зору на спосіб злочину має В.К. Гавло, який вважає, що «спосіб злочину як елемент криміналістичної характеристики злочину — це система дій (бездіяльності) по підготовці, вчиненню й прихованню злочину із властивими їй слідами-наслідками вчиненого, яка обирається суб’єктом злочину для досягнення злочинного результату відповідно до його особистих властивостей і обстановки злочину» (Гавло В.К., 1985 р.). Вважаємо, що в цьому погляді на спосіб злочину відображене вірне положення — дії по підготовці, вчиненню й прихованню злочини обираються винним з урахуванням не тільки його властивостей, але й під впливом об’єктивних і випадкових факторів.
Як бачимо, незважаючи на різні погляди на аналізоване поняття, науковці єдині в головному — спосіб злочину, який проявляється в різного роду слідах, є важливим джерелом відомостей якісної характеристики злочинної поведінки. Тому саме такий погляд на спосіб злочину, на нашу думку, є більше вдалим для дослідження способів вчинення корисливих вбивств.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
