ПРИНЦИП ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ Й ПРАВОВОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ ІНІЦІАТОРІВ ДОСЛІДЧОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
11.03.2010 11:11
Автор: Зеленецький Володимир Серафимович, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України
Направлення у правоохоронні органи заяв, повідомлень, іншої інформації про злочини, а також сприяння їм у припиненні й попередженні злочинів може спричинити відносно ініціаторів кримінального процесу негативні наслідки. Практиці відомо чимало випадків не тільки погроз на їх адресу або на адресу членів їхніх родин, але й вчинення злочинних замахів на їхнє життя, здоров’я, житло й майно. У зв’язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки суб’єктів дослідчого кримінального процесу й, зокрема, його ініціаторів. Останнім часом її успішне вирішення стало можливим у зв’язку із прийняттям 4 лютого 1994 р. Верховною Радою України Закону «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві». Він поширює свою дію й на дослідчий кримінальний процес, оскільки у відповідності зі ст. 2 цього Закону до осіб, що мають право на забезпечення безпеки, віднесені: громадяни, що заявили в правоохоронні органи про злочин або в іншій формі брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні й розкритті злочинів; потерпілий і його представник; свідок; спеціаліст; перекладач; понятий; а також члени їх родин і близькі родичі осіб, що заявили в правоохоронні органи про вчинений злочин або злочини, що готується, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій у відношенні їх робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
При цьому згідно зі ст. 1 Закону під забезпеченням безпеки названих осіб розуміється «здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров’я й майна цих осіб від протиправних замахів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя».
До суб’єктів, що забезпечують безпеку названих осіб, закон відносить державні органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду, а також органи (підрозділи), що здійснюють оперативно-розшукову діяльність відносно осіб, що брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні й розкритті злочинів (ст. 3 Закону).
Здійснення заходів безпеки покладається по підслідності на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі яких у цих цілях створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, що заявили про злочини, віднесена до підвідомчості прокуратури або суду, здійснюється за їх рішенням органами служби безпеки або внутрішніх справ.
Особи, у відношенні яких здійснюються заходи безпеки, мають права й несуть певні обов’язки.
До перших віднесені права: а) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або їх скасування; б) знати про застосування стосовно них заходів безпеки; в) вимагати від органів дізнання, слідчого, прокурора й судді застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів; г) оскаржити незаконні рішення або дії органів, що забезпечують безпеку, у відповідний орган вищого рівня, прокуророві або суду.
Особи, взяті під захист, зобов’язані: а) виконувати умови здійснення заходів безпеки й законних вимог органів, що забезпечують безпеку; б) негайно інформувати названі органи про кожний випадок погрози або протиправних дій стосовно них; в) поводжуватися з майном і документами, виданими їм у тимчасове користування органом, що здійснює безпеку, згідно зі встановленими законодавством правилами.
Для забезпечення безпеки учасників кримінального процесу Закон установлює систему прав і обов’язків як органів, що приймають рішення про застосування заходів безпеки, так і органів, що здійснюють їхнє виконання й забезпечують безпеку.
Органи, що приймають рішення про застосування заходів безпеки, мають право: а) витребувати необхідні матеріали й одержувати роз’яснення без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про погрозу безпеки особам, у відношенні яких приймається рішення про застосування заходів безпеки; б) вимагати від органів, що здійснюють заходи безпеки, вжиття додаткових заходів; в) скасовувати здійснювані заходи повністю або частково.
Органи, що здійснюють заходи безпеки, у свою чергу, мають право: а) визначати заходи безпеки, засоби й методи їхнього застосування, якщо буде потреба змінювати й доповнювати ці заходи; б) вимагати від осіб, узятих під захист, дотримання умов здійснення заходів безпеки, а також виконання законних розпоряджень, пов’язаних із застосуванням цих заходів; в) звертатися до органу дізнання, до слідчого, прокурора, суду, у провадженні якого перебуває справа, із клопотанням щодо ухвалення рішення про застосування заходів безпеки при провадженні процесуальних дій або про скасування здійснюваних заходів.
Органи, що забезпечують безпеку, зобов’язані: а) негайно реагувати на кожний, що став їм відомим, випадок протиправних дій відносно осіб, які мають право на захист у зв’язку зі сприянням судочинству; б) забезпечувати захист життя, здоров’я, житла й майна відповідно до характеру погрози; в) своєчасно інформувати осіб, узятих під захист, про зміну або скасування заходів для їхньої безпеки.
Стаття 7 Закону дає приблизний перелік заходів забезпечення безпеки та відносить до них: а) особисту охорону, охорону житла й майна; б) видачу спеціальних засобів індивідуального захисту або оповіщення про небезпеку; в) використання технічних засобів контролю й прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; г) заміну документів і зміну зовнішності; д) зміну місця роботи або навчання; е) переселення в інше місце проживання; ж) приміщення в дошкільну виховну установу або установу органів соціального захисту населення; з) закритий судовий розгляд справи.
З урахуванням характеру й ступеня небезпеки для життя, здоров’я й майна осіб, узятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
У законі спеціально вказується на неприпустимість розголошення даних про проведені компетентними органами заходи, оскільки відомості про заходи безпеки й осіб, узятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter