Злочин завжди матеріальний і викликає сукупність пов’язаних з ним змін, що відбуваються в органічній та неорганічній природі. Такі відображення поділяються на матеріальні (що виникають як результат взаємодії різних об’єктів), та ідеальні (суб’єктивні образи об’єктивної дійсності, відображені в пам’яті людини) [1, c. 2]. М.В. Салтевський усі джерела інформації про подію злочину, що утворюються в процесі його вчинення, назвав „слідовою картиною” і визначив її як абстрактну модель слідів злочину, що відображаються в матеріальному середовищі внаслідок його вчинення [2, с. 150-151].
У справах про викрадення людей криміналістичний інтерес представляють не тільки сліди злочинців, але й сліди потерпілих. Дуже важливо правильно визначити, які саме сліди і де повинні або могли залишитися в результаті вчинення розглянутого злочину.
Пошук слідів доцільно проводити як на місці захоплення, так і на місці утримання викраденого, а також у транспортному засобі, що використовувався для перевезення потерпілого. Оскільки мова завжди йде не тільки про матеріальні, але й про ідеальні сліди, їх носії (джерела) варто виявляти, шукати і за маршрутом руху транспортного засобу, що використовувався злочинцями.
Матеріальних слідів на місці вчинення викрадення людини залишається вкрай мало. Їх виявлення і фіксація ускладнюється через високу ймовірність знищення. Але ця обставина не звільняє слідчого від необхідності проведення огляду місця події. На місці викрадення, в ряді випадків, вдавалося виявити сліди взуття, рук (рукавичок) злочинців, а у випадку застосування вогнепальної зброї – сліди пострілу.
Специфіка розглянутих злочинів така, що вони, іноді, вчиняються на очах очевидців, тобто залишають так звані ідеальні сліди. Від них є можливим отримання відомостей про стать викрадачів, їх вік, зовнішній вигляд, особливі прикмети, автотранспорт, напрямок руху і деякі інші дані, що мають значення для встановлення особистості злочинців.
Зазвичай процес захоплення жертви, її переміщення (транспортування) і утримання припускає багаторазові факти контактної взаємодії одягу злочинців і одягу потерпілих. В результаті такої взаємодії на одязі потерпілого часто залишаються мікроволокна одягу злочинців і навпаки. Обов’язково залишаться мікроволокна його одягу на тих предметах, з якими він вступав у контактну взаємодію: ліжко, де він лежав; оббивка крісла, де сидів; радіатор батареї, до якої був прикутий тощо. Аналогічні сліди залишаться також у транспортному засобі, що використовувався для перевезення потерпілого.
Якщо для утримання, обмеження переміщення потерпілого застосовувалися наручники, мотузки і тому подібні засоби, на цих предметах залишаться клітини епітелію, кров потерпілого.
У випадку прив’язування (приковування) потерпілого до якого-небудь предмета (до труб опалення, будівельних конструкцій тощо), на ньому повинні залишитися сліди у вигляді подряпин, слідів тертя, мікрочастинок фарби наручників, мікроволокон мотузки, а на мотузці (наручниках) мікрочастинки (або частки фарби) предмета, до якого вони прикріплювалися.
Тілесні ушкодження, отримані потерпілим, також розглядаються як сліди вчиненого злочину. В разі вчинення ним опору садна і синці будуть розташовані на обличчі, тілі, кінцівках, а у разі зв’язування (для утримання, обмеження переміщень потерпілого) садна і синці будуть розташовані на руках в області зап’ясть, ліктьових суглобів; на ногах – найчастіше в області гомілковостопних суглобів.
Крім того, у самих злочинців також можуть бути виявлені тілесні ушкодження, пошкодження одягу якщо потерпілий вчиняв активний опір.
При передачі вимог зацікавленим особам також залишається досить велика кількість слідів, які варто відносити до слідів злочину. Насамперед як матеріальні носії варто розглядати ті предмети, що були використані для адресації вимог: листи, записки, звуко- і відеозаписи, автовідповідачі телефонів з фонограмами записів голосів злочинців тощо. В деяких кримінальних справах вдалося отримати почерку злочинців або машинописний текст, на деяких конвертах була виявлена слина. Крім того, ідеальні сліди залишаються в пам’яті людей, що безпосередньо сприймали вимоги злочинців.
Планування злочинної операції з викрадення людини може знайти відображення не лише у пам’яті підозрюваних та свідків, а також у письмових документах, складених протягом виконання підготовчих до вчинення злочину дій. У них можуть знайти відображення наступні аспекти підготовки: план викрадення, розподіл ролей і функцій між членами злочинної групи, розрахунок часу та кількості людей, комплекс відволікаючих заходів, характеристики зброї та інші важливі для розслідування злочину відомості.
Аналіз слідової картини викрадення людини сприяє виявленню кореляційних зв’язків даного елемента з іншими структурними елементами криміналістичної характеристики досліджуваного злочину. З огляду на це слідова картина дає змогу будувати версії про способи вчинення викрадення людей, а також осіб, які вчинили даний злочин.
Література:
1. Галаган В.И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.И. Галаган. – К., 1992. – 20 с.
2. Салтевський М.В. Навчально-довідковий посібник з криміналістики / Салтевський М.В., Лукашевич В.Г., Глібко В.М. – К.: ВІПОЛ, 1994. – 180 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
