Основним змістом процесуальної діяльності є встановлення об’єктивної істини, а основним засобом отримання і перевірки доказів є слідчі дії.
На даному етапі розвитку правової науки в Україні, актуальною є проблема визначення змісту поняття „слідча дія” як такого, з’ясування сутності всіх її різновидів як з точки зору наукового обґрунтування, так і з метою подолання прогалин у законодавстві та задоволення потреб слідчої практики. Варто зазначити, що особливу актуальність дана проблема набула на сьогоднішньому етапі кримінально-процесуальної законотворчості, оскільки наша держава знаходиться на межі вирішення важливого завдання – прийняття нового КПК України.
Тривалий час наука кримінального процесу та криміналістика потребують однозначного наукового і законодавчого визначення поняття „слідча дія”[4,121]. На це були спрямовані зусилля багатьох провідних теоретиків, існує напрацьований значний дослідницький матеріал, але питання залишається відкритим і актуальним. Неабияку увагу розв’язанню даної проблеми приділяють В. Т. Нор, В. П. Шибіко, Ю. Грошевий, В. Кузмічов проте комплексного дослідження інституту слідчих дій у всіх його проявах проведено не було і дане питання залишається відкритим.
Слідчі дії, на мою думку, можна визначити так - це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу. Пізнавальний характер слідчих дій представлений такими прийомами як спостереження, допит, опис. А процесуально-правова природа слідчих дій полягає в детальній регламентації правил і умов їх проведення, які встановлені кримінально-процесуальним законодавством.
Слідча дія як самостійний елемент кримінально-процесуальної діяльності має власну структуру, що складається з трьох основних елементів: процесуальних, тактичних та етичних. Лише у їх сукупності, взаємозв’язку та взаємозалежності повністю функціонує слідча дія [ 3, 85].
Процесуальна характеристика слідчої дії складає її правову основу, забезпечує законність провадження останньої, процесуальний порядок її здійснення та фіксації отриманих результатів. Закріплення і регламентація слідчої дії в КПК України – обов’язкова умова її проведення.
Тактичний елемент слідчої дії забезпечує можливість отримання об’єктивної, повної і достовірної доказової інформації, діючи при цьому в межах, визначених кримінально-процесуальним законом. Тактична характеристика є досить непростою, оскільки складається з тактичних прийомів, рекомендацій, що ґрунтується не лише на нормах кримінально-процесуального законодавства, а й широко використовуються дані психології, логіки, фізіології та інших наук, досягнення яких дозволяють виробити тактику проведення слідчих дій. Особливістю тактичних прийомів є те, що вони залежать від конкретної ситуації, особливостей кримінальної справи і за своєю сутністю тактика конкретна та індивідуальна у кожному випадку.
Етична або моральна характеристика слідчої дії визначається з точки зору дотримання прав і свобод громадян, поваги до їх гідності. Етичне регулювання вказаних дій пов’язане з процесуальною регламентацією, оскільки норми КПК відображають також моральну сторону провадження слідчих дій.
Також не менш важливим елементом у здійсненні процесу розслідування виступають організаційні дії слідчого. Даний аспект діяльності слідчого знаходить вираження у різноманітних формах: 1) це – організаційні дії слідчого, які забезпечують ефективність процесу розслідування загалом; 2) організаційні заходи, які забезпечують ефективність вирішення одного чи декількох завдань розслідування; 3) організаційні дії, які забезпечують ефективність окремих дій слідчого, тобто дії з організації окремої слідчої дії.
Враховуючи вимоги законодавства та наукові дослідження у даному напрямі, є потреба виділити наступні відмінні ознаки слідчих дій від інших дій процесуального і не процесуального характеру, які здійснюються в процесі розслідування злочину: передбачені кримінально-процесуальним законодавством; безпосереднім призначенням є направлення на збирання, перевірку та оцінку доказів; крім винятків, зазначених у КПК України, можуть бути застосовані після порушення кримінальної справи; підлягають єдиним правилам та вимогам до фіксації ходу слідчої дії та закріплення отриманих результатів; дозволяють об’єктивно фіксувати хід проведеної дії та її результати.
Отже, слідчі дії — це передбачена кримінально-процесуальним законом сукупність операцій, що забезпечується державним примусом і прийомами, які здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксування і перевірок фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі [2,562].
Література:
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. станом на 1 лютого 2010 р.: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.rada.kyiv.ua.
2. Кримінальний процес України: Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
3. Лоза Ю. Слідчі дії: поняття, сутність , ознаки, види./ Ю. Лоза // Право України. - 2003. -№ 9. - С. 85-89.
4. Нор В. Т., Михеєнко М. М., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підруч. для юрид. вузів. – К., 1992. – 489с.
e-mail: Gordeevaolya@i.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
