Дактилоскопіювання трупів є одним із важливих засобів отримання інформації, а в деяких випадках і єдиною зачіпкою в ході розкриття тяжких злочинів проти особи, розшуку безвісті пропалих осіб та встановленню невпізнаних трупів. Але якщо застосування вказаного заходу для незмінених трупів, як правило, не викликає проблем, то з трупами, які зазнали посмертних змін чи піддалися дії руйнуючих чинників, виникає багато питань. Однією з причин такого проблемного становища в даному напрямі є відсутність науково-обґрунтованої методично-доцільної процедури дактилоскопіювання трупів, яка б чітко визначала порядок дій, набір технічних прийомів та засобів, які мають використовуватись в залежності від складності випадку.
Метою даної роботи є розпочати процес систематизації наявного досвіду та закласти підґрунтя для науково-методичних розробок в галузі дактилоскопіювання трупів, які зазнали посмертних змін чи піддалися дії руйнуючих чинників.
Раніше над вказаною проблемою працювали такі вчені: М.С. Бокаріус, Р. Гейндель, М.В. Кісін, В.О. Снєтков, О.М. Ратневський, Л.В. Станіславский, Г.І. Поврезнюк, Ю.П. Дубягін, С.Г. Логінов та інші.
Проте в Україні наука та практика криміналістики до дактилоскопіювання трупів відноситься, як до чогось загальновідомого, що призвело до його закріплення лише у відомчих підзаконних актах у вигляді поодиноких розрізнених вказівок та рекомендацій.
Дактилоскопіювання трупів можна визначити як діяльність, яка здійснюється в межах закону з використанням спеціальних технічних засобів за чітко визначеною методикою (технічні засоби та методика обираються відповідно до стану шкірних покривів трупу) спеціально уповноваженими особами (слідчий, оперативний працівник, із залученням судово-медичного експерта і криміналіста) з метою отримання зразків-відображень ділянок шкіри трупів та їх частин, які містять папілярний узор, що проводиться для отримання чи перевірки фактичних даних, що мають значення в межах заходу, який проводиться (в рамках кримінальної справи чи оперативно-розшукового заходу).
До основних причин дактилоскопіювання трупів можна віднести: виявлення трупу невстановленої особи; виявлення частин тіла невстановленої особи; сумніви стосовно особи виявленого трупу; забезпечення повноти та всебічності розслідування злочину, що включає — перевірку особи померлого на причетність до вчинення інших злочинів, виключення слідів потерпілого з числа слідової інформації, що вилучена з місця злочину та встановлення інших фактів, які мають значення для справи.
Досвід вказує на необхідність поділу дактилоскопіювання трупів за такими критеріями:
в залежності від місця проведення заходу на види: а) дактилоскопіювання трупу під час проведення огляду місця події (проводиться слідчим чи оперативним працівником із залученням криміналіста, судово-медичного експерта чи без такого); б) дактилоскопіювання трупу в лабораторних умовах (проводиться слідчим чи оперативним працівником із залученням криміналіста, судово-медичного експерта чи без такого).
в залежності від стану шкірних покривів трупу: а) дактилоскопіювання незмінених трупів; б) дактилоскопіювання трупів, що зазнали руйнуючого впливу зовнішніх (волога, дія високих температур) та внутрішніх чинників (трупні явища, хвороби шкіри).
Основними етапами роботи по дактилоскопіюванню трупів, що зазнали руйнуючого впливу, можна назвати такі: а) огляд рук трупу (на місці події, в приміщенні моргу), б) фотофіксація ділянок шкіри з папілярним узором (бажано усіх доступних), в) вибір методу відновлення чи фіксації папілярного узору та проведення підготовки рук трупу (помиття, масаж, розпарювання, надрізи жил та відокремлення китиць чи пальців рук трупа), г) спеціальна обробка шкірних покривів (замочування в спеціальних розчинах, відновлення жирами чи варіння у воді), д) фіксація папілярного узору у вигляді фото, сканування, зафарбовування та подальшого прокачування по паперу та ін., є) оцінка результату.
Система галузевих методів по підготовці та спеціальній обробці досліджуємого матеріалу сформувались практично відповідно до чинника руйнуючого впливу. І тому включає такі методи дактилоскопіювання трупів зазнавших впливу: 1) трупного заклякання, 2) трупного висихання, 3) муміфікації, 4) трупного гниття 5) сапоніфікації (жировіск) 6) законсервованих трупів (у формаліні та інших реактивах), 7) підданих дії високих температур, 8) підданих дії води чи вологи; 9) підданих дії низьких температур, 10) зазнавших дії шкірних хвороб (педикульоз, грибки), 11) зазнавших дії декількох чинників послідовно чи одночасно (наприклад, труп із ознаками трупного висихання, деякий час при транспортуванні зазнав дії низьких температур чи труп, що перебував в замерзлій водоймі) та ін.
Кожний з перерахованих методів включає в себе цілу низку прийомів, деякі з яких передбачають застосування спеціальних інструментів, пристроїв, лабораторного обладнання та спеціальних хімічних реактивів.
Тому, на сьогодні, для того щоб дактилоскопіювання трупів, які зазнали посмертних змін чи піддалися дії руйнуючих чинників було ефективним та результативним заходом необхідно звернути увагу на вдосконалення існуючих методів побудувавши їх у чітку гнучку систему, яка б мала наукове та процесуальне закріплення в Україні.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter