Законом України № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 року до Кримінального кодексу України (далі – КК) внесено зміни до розділу XVII Особливої частини «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».
Внаслідок змін поняття службової особи як спеціального суб’єкта злочину зазнало трансформації. Наразі у частинах 3 та 4 ст. 18 КК дається загальне визначення службової особи, а в Особливій частині КК відповідальність за службові злочини встановлюється залежно від того, в якій сфері службової діяльності ці злочини вчиняються і хто є їхнім суб’єктом: службові особи юридичних осіб приватного права, представники влади, місцевого самоврядування чи службові особи юридичних осіб публічного права. Новелою також є те, що до суб’єктів корупційних злочинів віднесено не тільки службових осіб, а й осіб, що здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. У зв’язку з цим виникає питання щодо розмежування ознак зазначених спеціальних суб’єктів з метою правильної кваліфікації вчинених злочинів.
Складнощі обумовлені тим, що ознаки службових осіб виділені в законі (ч.3,4 ст.18, примітка 1 до ст.364 КК), а щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, закон роз’яснення не дає, і їхні ознаки ми виділяємо шляхом тлумачення змісту законів і нормативно-правових актів.
Вважаємо, що визначення ознак вказаних спеціальних суб’єктів має бути пов’язане з визначенням поняття публічних послуг і професійної діяльності таких осіб.
Поняття публічних послуг в чинному законодавстві України немає. Утім Концепцією розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади визначено: сферу публічних послуг становлять послуги, що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні.
Залежно від суб’єкта, що надає публічні послуги, розрізняють державні та муніципальні послуги. Складовою як державних, так і муніципальних послуг є адміністративні послуги. Адміністративні послуги – це та частина публічних послуг, які надаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і надання яких пов’язане з реалізацією владних повноважень [1,36].
На думку В. І. Тютюгіна, публічними можуть вважатися послуги, виходячи з того, що: а) вони є загальнодоступними і тому надаються на звернення будь-якої особи; б) правом надання таких послуг наділяють осіб органів держави чи місцевого самоврядування, які здійснюють певну професійну діяльність; в) такі послуги, на відміну від суто професійних, мають юридично значущий характер, оскільки підтверджують або послідовність певної події, явища або факти, які породжують чи здатні породити наслідки правового характеру; г) при наданні таких послуг зазначені особи також здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, але не належать при цьому до службових осіб чи найманих працівників юридичних осіб публічного і приватного права [2,6].
М.І. Хавронюк публічні послуги визначає як послуги, що надаються публічним сектором (тобто органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної та комунальної форми власності), а в окремих випадках – приватним сектором під відповідальність публічного сектора (публічної влади) і за рахунок публічних коштів (тобто коштів державних і місцевих бюджетів) [3,76].
При цьому нез’ясованим залишається питання про те, що саме слід розуміти під професійною діяльністю, пов’язаною з наданням публічних послуг. Законодавець не роз’яснює, не розкриває зміст цього поняття, а вдається до відкритого переліку осіб, які нібито надають такі послуги. Так, згідно зі ст. ст. 3684 та 3652 КК, до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, належать: аудитор, нотаріус, оцінювач, експерт, арбітражний керуючий, незалежний посередник, член трудового арбітражу, третейський суддя або інша особа, яка не є державним службовцем, посадовою особою органу місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг.
На нашу думку, законодавець не повинен вдаватися до переліку кола таких осіб, який до того ж, не може бути вичерпним. Замість цього слід сформулювати поняття, в якому будуть відображені ознаки зазначених суб’єктів. Наприклад, ознаки осіб, що здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг можуть бути такі: 1) повноваження, які вони виконують, є чітко визначеними законом; 2) вони є самозайнятими особами, і при цьому не є працівниками підприємств, установ, організацій; 3) свої дії вони закріплюють в офіційних документах; 4) результатом їх рішень є наслідки правового характеру, які настають для широкого кола осіб.
Вважаємо, що дане питання потребує подальшого вивчення з метою більш повного з’ясування поняття та ознак публічних послуг, кола осіб, які надають такі послуги, а також критеріїв, які будуть визначати професійну діяльність таких осіб.
Література:
1. Цит. по: Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». ─ К.: Атіка, 2011. ─ 424 с.
2. Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблем чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. ─ 30 січня-5 лютого 2010 р.,- № 5- с.6
3. Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». ─ К.: Атіка, 2011. ─ 424 с.
|