Актуальність теми. Неповнолітні (діти) є особливою категорією засуджених, тому роль психологічного аспекту у виконанні щодо них вироку суду являється дуже важливим фактором. Головною метою виправлення і ресоціалізації неповнолітніх засуждених є формування у них почуття відповідальності, гідності, навичок, що створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки і сприятимуть швидкому поверненню їх у суспільство, допоможуть дотримуватися букви закону і власними силами задовольняти свої життєві потреби після звільнення, тобто надання якнайбільше можливостей для свідомого відновлення підлітка в соціальному статусі повноправного члена суспільства.[1,с.23-25]
Для досягнення цієї мети у виховних колоніях діє комплексна система заходів, спрямована на забезпечення відповідних умов життя засуджених, згідно з нормами, прийнятими у суспільстві, зведення до мінімуму негативних наслідків позбавлення волі та різниці між життям за гратами і на волі, зміцнення соціально-корисних зв’язків із рідними, громадськістю для успішної інтеграції у суспільне життя після звільнення.
Наукова розробка теми. Дослідження правового регулювання виконання покарань щодо засуджених неповнолітніх, психологічний аспект у виконанні покарання, вплив покарання на психіку засудженних. Значний доробок у висвітленні регулювання виконання покарання щодо неповнолітніх засудженних належить таким вченим-юристам: О.Пунді, М.Яцишин, Л.Федюку, Я.Шевченко тощо.
Метою цієї роботи є комплексний загальнотеоретичний аналіз правового регулювання виконання покарання щодо засуджених неповнолітніх, виявлення проблем для їх законодавчого врегулювання та реалізації; а також розробка теоретичних та науково-практичних пропозицій та рекомендацій щодо підвищення ефективності державно-правового захисту прав засудженних неповнолітніх та вдосконалення чинного законодавства щодо питань засудження неповнолітніх та вплив психологічного аспекту на рішення суду.
Предметом дослідження є вплив психологічного фактору щодо неповнолітніх, як до особливої категорія засуджених, а також нормативно-правові акти, які регламентують права засуджених неповнолітніх та виконання покорання і відбування щодо них.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі виконання покарання щодо засуджених неповнолітніх та їх правове регулювання.
Дитина, відповідно до Конвенції про права дитини ООН та Закону України « Про охорону дитинства», - це особа віком до 18 років (повнолітня), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.[ 2]
На відміну від зазначеного Закону та Конвенції, Цивільний кодекс України (далі – ЦК України), застосовуючи термін « дитина», не містить пояснення його змісту. Натомість, аналізоване поняття замінюється поняттями «малолітня», « неповнолітня» фізична особа. Малолітньою, згідно частини 1 статті 31 ЦК України, є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, а неповнолітньою, згідно частини 1 статті 32 ЦК України, - фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.[3,с.145-162]
На нашу думку, з огляду на специфіку категорії засудженних, слід враховувати характерні ознаки психіки неповнолітніх, їхні особисті конституційні права, що порушуються, оскільки не завжди вони можуть самостійно їх захистити.
Наявність злочинності, як соціального та соціально-психологічного феномену спричиняє потребу у пенітенціарних закладах різних видів, що виконують функцію ізоляції і перевиховання людей, які з тих чи інших причин відхилилися від заданих суспільством поведінкових зразків, учинили протиправні дії та повинні у відповідності з законом відбувати покарання.
На практиці вказані заклади є не лише місцем тимчасового відокремлення особи від суспільства, але й живильним середовищем своєрідної субкультури із власними вимогами, нормами і правилами співжиття. Життєдіяльність у місцях позбавлення волі об’єктивно призводить до появи моралі, що за своїм змістом дала можливість дослідникам кваліфікувати її як станово-кастову, а також нормопорядку, типового для архаїчної спільноти. Ці ознаки слід обов’язково враховувати при оцінці можливостей та ефективності покарання у вигляді позбавлення волі як засобу виправлення та перевиховання.
Щодо неповнолітніх, то особливої уваги потребують перші місяці ув’язнення. У цей час спостерігається найбільше виявів агресії, що призводить до самокаліцтва. Потім настає заспокоєність, яка мовою відомчих документів називається “початком виправлення і перевиховання”.
Психологи ж називають цей стан “психічним паралічем”, коли людина ніби вклякає, поринувши в тужливе очікування того, що ж буде з нею далі. Згасання нервово-психічних проявів робить механізми поведінки неврегульованими, а спалахи агресії ще менш передбачуваними. Частішають випадки самогубства, причиною якого є втрата сенсу життя.
Тому, з метою залучення вихованців до джерел народної культури, збереження національних традицій та обрядів, а також підготовки їх до повноцінного суспільного життя доцільним є проведення вечорів, конкурсів, шоу-програм. Це допоможе: наблизити неповнолітніх ув’язнених до людей “вільних”, з відкритого суспільства; показати звільненим, засудженим підліткам, що вони потрібні, бажані суспільству, що ними опікуються і бажають їм лише добра; підсилити їх віру в щасливе майбутнє, можливість початку нового життя, не пов’язаного з кримінальним світом.[4,с. 256-345]
Отже, керуючись принципами гуманістичної психології, можна стверджувати, що на кожному етапі перебування в установі відбування покарання засудженому, а особливо неповнолітньому потрібна психологічна допомога, яка спрямована на подальшу ресоціалізацію звільненого, і її може надати кваліфікований фахівець, який спрямовує свою діяльність на покращення психіки засудженого.[5,с.159-200]
А на Державний департамент України з питань виконання покарання як суб’єкта, що застосовує і реалізує юридизоване право засуджених неповнолітніх покладається функція виконання та дотримання цих прав і свобод з метою покращення умов перебування засуджених у місцях позбавлення волі.
Джерела:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.-Ст.141.
2. Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року // Інфодиск «Законодавство України».- 2008.-№4.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України.-2003.-№№40-44.-Ст.356.
4. Кримінально-виконавчий кодекс України: наук.-практ.комент./ А.Х.Степанюк, І.С. Яковець; за заг.ред. А.Х. Степанюка.- 2-ге вид.,доп.і перероб.- Х.,2008.-Ст.560.
5. Мова Л.В. Психологічні особливості забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів у процесі фахової підготовки: Дис…канд.психол.наук:19.00.07 / Нац.пед.ун-т ім.М.П. Драгоманова.-К.,2003.-Ст.235.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
