Одним з важливих методів фіксації криміналістично значимої інформації під час огляду місця події, при розслідуванні екологічних злочинів є фотозйомка, розкрити можливості якої і є мета даної статті.
Фотозйомка значних за розмірами місць подій при розслідуванні екологічних злочинів вимагає готовності до виконання багатьох, часом незвичних, дій, тому одного лише фотоапарата й масштабної лінійки для реалізації такого завдання є недостатньо. Спеціалісту, який приймає участь в огляді місця екологічного лиха, при собі необхідно мати комплект технічних та допоміжних засобів, до яких можна віднести: два малогабаритних фотоапарати, один із яких повинен бути оснащений змінними об’єктивами (ширококутним, довгофокусним), виносну лампу-спалах, масштабні лінійки з контрастними розподілами, рулетку, глибинний (стрічковий) масштаб, записну книжку. Така книжка необхідна для того, щоб зафіксувати послідовність і короткий опис відзнятих кадрів, кількість яких може сягати 150-200. Значно полегшити завдання може використання цифрового фотоапарата з вбудованою функцією мовного коментарю до кожного відзнятого знімка.
Крім того необхідно захопити із собою світлофільтри, а також номерні таблички. Вони можуть входити до стандартного набору комплекту техніко-криміналістичних засобів (криміналістичної валізи) або виготовляються самостійно з листового металу, фанери. Номера на таблички наносяться контрастною фарбою або робляться знімними, що дозволяє до однієї й тієї ж таблички кріпити різні номери й обходитися їх обмеженою кількістю (не більше 10). У спеціаліста повинно бути 2-3 комплекти номерів (від 0 до 9). Висота цифр має бути 7-12 см, залежно від розмірів табличок. При фотографуванні вагонів, цистерн, бідонів, бочок, загиблих тварин, трупів людей, інших важливих для слідства об’єктів табличка розташовується поруч із об’єктом зйомки. Крім зазначених номерів, до табличок можуть кріпитися стрілки-покажчики тих же розмірів, що й номера. Такі стрілки дозволять більш наочно запам’ятати різні сліди і їх взаємне положення. Стрілки й номери можна у разі необхідності за допомогою пластиліну кріпити безпосередньо до об’єктів зйомки.
Зазначений комплект техніко-криміналістичних засобів доцільно доповнити кишеньковим ліхтариком і стійким штативом. Низку знімків, насамперед детальних (наприклад, тріщини в бідонах або бочках), з використанням імпульсної лампи-спалаху зафіксувати неможливо, тому доцільно її відключати й проводити зйомку при тривалих експозиціях. Значно підвищити результативність огляду місця події по справах про екологічні злочини дозволяє включення в комплект автономного ультрафіолетового освітлювача. Шляхом використання люмінесцентних порошків можна фіксувати світіння обпилених слідів.
Під час фотозйомки значних за розмірами місць екологічного лиха неможливо дотримуватися однієї, притаманної для всіх ситуацій послідовності зйомки. Так, на місцях залізничних катастроф, під час яких на землю вилилася значна кількість хімічних речовин, які спричинили екологічне лихо, далеко не завжди можна точно окреслити ділянку, де безпосередньо відбулася залізнична катастрофа: її визначення не викликає труднощів лише в тому випадку, коли цистерни з хімікатами перекинулися в певному місці, яке чітко можна окреслити. Якщо ж перекидання цистерн відбулося на залізничному мості, при цьому частина хімічних речовин потрапила в річку, то визначити ділянку, яка постраждала від екологічного лиха, досить важко. Тому послідовність зйомки визначається конкретною ситуацією. Так, у випадку сходу вагонів з цистернами із залізничного полотна, фотографування варто розпочати з довільно обраної ділянки, розташованої в безпосередній близькості від місця початку огляду, а потім послідовно переходити до інших ділянок. Важливо лише при наступному виготовленні фототаблиці розташувати фотознімки відповідно до етапів настання катастрофічних наслідків, які на той час вже будуть встановлені.
Якщо екологічну катастрофу супроводжували вибухи або пожежі, то виявлення вогнища вибуху, зони горіння, ділянки, де безпосередньо відбулася катастрофа, як правило, не викликає серйозних труднощів. Однак і в цих випадках послідовність фотозйомки не може бути чітко визначеною. Якщо, наприклад, на території, яка прилягає до зони горіння, виявлені явні сліди готування до вчинення злочину (наприклад, сліди врізання в гілку нафтопроводу), починати треба з фотографування прилягаючої території. Якщо до моменту приїзду спеціаліста пожежа на місці екологічної катастрофи ще не локалізована, варто почати зйомку із зони горіння, причому сфотографувати її із чотирьох сторін, щоб був добре видно колір полум’я й диму. Крім того, зону горіння доцільно фотографувати неодноразово, з певним розривом у часі, щоб можна було простежити динаміку поширення цієї пожежі.
У разі, якщо характер розслідуваного екологічного лиха дозволяє, до початку фотозйомки варто одержати загальне орієнтування й уявлення про місце події. Наприклад, прибувши на місце екологічного лиха, яке супроводжується пожежею, до початку фотозйомки доцільно з’ясувати, що горить (характер об’єкта, на якому виникла пожежа, характер хімічних речовин та матеріалів, наявних в зоні пожежі, їх приналежність та призначення), ступінь поширення пожежі, уточнити взаємне положення палаючих та суміжних з ними об’єктів, основні підступи й проїзди, а також розібратися в територіальних характеристиках місцевості де виникло екологічне лихо яке супроводжується пожежею. Така інформація допоможе провести огляд місця події та його фотозйомку цілеспрямовано й у якомога стислий термін. Коли одержання такої інформації пов’язано із значними труднощами (наприклад, при залізничній катастрофі, яка супроводжується екологічним лихом, після прибуття на місце призначення часто буває відомо лише, який потяг зазнав катастрофи й у якому приблизно районі), варто розпочинати фотозйомку, не чекаючи її отримання.
Вкрай важливо, щоб будь-який об’єкт, який знімається був сфотографований спочатку у тому вигляді, у якому виявлений, і тільки після цього варто зафіксувати стадії його огляду й виявлені сліди. Якщо предмет частково завалений, то він також спочатку фотографується у тому вигляді, у якому виявлений, потім, після розбору завалу, потім — у процесі огляду, з фіксацією слідів на предметі, і відповідно ним залишених. При цьому, по можливості, слід дотримуватися звичайної послідовності фотозйомки: від загального — до окремих частин. Однак така можливість є не завжди, нерідко фотозйомка розпочинається з інших прийомів і планів зйомок. При значних розмірах місця екологічного лиха, орієнтуючі і оглядові знімки, зроблені з висоти людського зросту, як правило малоінформативні. Тому, в таких випадках, розпочинають фотографування із середніх і великих планів, а орієнтуючі та оглядові знімки виконують потім, з верхньої крапки, наприклад, з гвинтокрила.
У випадку проведення огляду значного за розмірами місця екологічного лиха вночі, увечері або за умов недостатнього освітлення, сфотографувати загальні плани неможливо, тому що для цього не вистачає потужності фотоспалаху, тому можливою є лише фіксація великих планів. За таких умов, у першу чергу фотографуються ті об’єкти, які з різних причин можуть бути втрачені. У нічний час найбільш доцільно фотографувати ділянка, на яких безпосередньо відбувся вибух, пожежа, залізнична катастрофа. А прилягаючу територію по можливості треба фотографувати у світлий час доби, оскільки дрібні об’єкти, особливо на пересічній місцевості або такій, що поросла чагарниками, без повторного денного огляду можна не виявити й не запам’ятати, а отже, безповоротно втратити. Якщо спеціаліст уважає, що необхідно продовжити зйомку ранком, він повинен поставити про це до відома слідчого й домогтися, щоб огляд відбувся. Проведення фотозйомки місця події вдень, якщо в ході нічного огляду не проведено низки необхідних знімків, є обов’язковим.
Традиційні чотири основних прийоми фотозйомки (орієнтуюча, оглядова, вузлова й детальна) не завжди дозволяють передати усі особливості значного за розмірами місця події. Тому, науковцями пропонується більш подрібнена класифікація прийомів зйомки для таких місць події. Зокрема, поряд із орієнтуючою й оглядовою, інколи виділяють частково-оглядову зйомку (фіксує ділянки обстановки, недостатньо чітко передані на оглядових знімках), оглядово-вузлову зйомку (фіксує окремі істотні об’єкти події на тлі більших ділянок навколишнього оточення), і низку інших прийомів.
Під час зйомки місць подій екологічного лиха, які відрізняються значними розмірами, використовуються, як правило, традиційні прийоми, але з певними особливостями. Зупинимося на них більш детально.
Кругова й лінійна панорама використовуються для фіксації загальних і великих планів (наприклад, взаємне положення перевернутих цистерн потягу, руйнування будинків у результаті вибуху хімічних речовин й т.ін.). Прийом лінійної панорами використовується при зйомках зруйнованого полотна залізниці, ушкодженнях трубопроводів, інших комунікацій. Детальні зйомки здійснюються з масштабною лінійкою й теж можуть являти собою лінійну панораму (протяжний у довжину предмет зі своїми особливостями). При зйомці оптична вісь об’єктива повинна бути строго перпендикулярна площині предмета.
Зустрічна зйомка, при якій місце події або об’єкт (труп, цистерна потяга, осередок вибуху та ін..) фотографується із двох протилежних сторін, причому фотоапарат по черзі розташовується на обох кінцях відрізка прямої, подумки проведеної через місце події.
Під час хрестоподібної зйомки місце події (або об’єкт) подумки укладається в квадрат (або прямокутник), а фотоапарат розташовується у вершинах його кутів. За допомогою цього прийому варто виконувати не тільки орієнтуючі, оглядові, частково-оглядові знімки, але й оглядово-вузлові, і вузлові (наприклад, знімки трупа, вагонів та ін.).
Фронтальна зйомка здійснюється фотографуванням об’єкта із центральної стосовно нього крапки.
Діагональна (ракурсна) зйомка проводиться шляхом фотографування із крапки, зміщеної від центральної. При такій зйомці з’являється можливість сконцентрувати увагу на тих об’єктах, які важливі, допомагають відтворити обстановку, крім того, така зйомка дозволяє передати обсяг і простір.
Зйомка з верхньої крапки дозволяє істотно розширити межі й підвищити інформативність знімків. В якості верхньої крапки доцільно використовувати пагорб, дах, міст, колиску підйомника й т.ін. При зйомці з пагорба, даху, мосту є можливість використовувати прийоми кругової й лінійної панорами. Використовуючи довгофокусні об’єктиви, можна одержати з тієї ж крапки зйомки частково-оглядові й оглядово-вузлові знімки. Наприклад, місце залізничної катастрофи, яка призвела до екологічного лиха, можна зафіксувати із прилеглого пагорба. Якщо зйомка ведеться з колиски на автовишці або з кабіни піднімального крана, при нерухливому автомобілі й піднімальному крані можна одержати лише кругову панораму; якщо автомобіль або піднімальний кран буде пересуватися уздовж місця події, можна одержати й лінійну панораму. Непогані можливості для зйомки значних за розмірами ділянок екологічного лиха надає зйомка з гвинтокрила: спеціаліст може вибрати висоту зйомки, на його прохання гвинтокрил може летіти по колу, по прямій, зупинятися в зазначених місцях; при цьому не існує проблеми пересічної місцевості — гвинтокрил може пролетіти й зупинитися над самими непрохідними ділянками. Щоб зйомка з гвинтокрила дала максимальний ефект, необхідно продумати й обумовити з екіпажем маршрут руху, добре вивчивши місце події. Коли розміри місця події значні, наприклад, кілька квадратних кілометрів, а місцевість важкопрохідна, наприклад, заболочена, найкращим буде вивчення місця події шляхом ознайомлювального обльоту його на гвинтокрилі. Це особливо корисно при розслідуванні екологічних злочинів, які призвели до забруднення значних за розмірами ділянок місцевості, оскільки дозволяє з’ясувати, на яку територію поширилося забруднення, як швидше й найпростіше підійти до найбільш забруднених ділянок, де наприклад, перебувають загиблі звірі та птахи, з метою їх огляду та фотозйомки на землі. Оскільки при оглядах місць подій при екологічних злочинах можна реально розраховувати лише на один виліт, доцільно прагнути до того, щоб фотозйомка навіть в ознайомлювальному польоті була б максимально повною та якісною. Основна відмінність фотозйомки з вертольота від наземних зйомок на місці події полягає у тому, що всі операції по зйомці з гвинтокрила повинні виконуватися швидше, ніж на землі, у репортажному стилі.
Фотозйомка із глибинним масштабом дозволяє фіксувати на знімку розміри об’єктів і відстані між ними. При фотозйомці із квадратним масштабом останній розміщається так, щоб його ближня сторона збігалася з нижнім краєм кадру. При зйомці зі стрічковим масштабом його початок розташовується точно під об’єктивом. Крапкою відліку служить при цьому найближчий видимий на знімку внизу розподіл стрічкового масштабу. Із квадратним або стрічковим масштабом доцільно фотографувати уламки цистерн потягу, який рухався (щоб по знімках можна було розрахувати відстань між ними), осередки забруднення або пожежі (якщо на місці події їх небагато), трупи (якщо потрібно точно зафіксувати відстань, на якій перебуває труп від об’єкта або орієнтира) і т.ін. Тобто, всі ті об’єкти, відстані яких один від одного або від центра події необхідно зафіксувати.
Під час огляду незначних за розмірами локальних ділянок місця події зйомка із квадратним або стрічковим масштабом використовується досить рідко: відстані між об’єктами на таких місцях подій невеликі, і, щоб їх визначити за фотознімком, досить між об’єктами, які фотографуються покласти масштабну лінійку або ж рулетку.
Фотозйомка закопчених або обвуглілих предметів на темному тлі, застосовуване частіше всього при пожежах, які нерідко супроводжують екологічні лиха, і має певну складність. По-перше, необхідно враховувати таке: у скільки разів яскравість об’єкта зйомки менша яскравості еталонної сірої поверхні, у стільки ж раз варто збільшити експозицію; як правило, її збільшують приблизно у п’ять разів. По-друге, необхідно домогтися того, щоб чорний об’єкт був досить добре видний на чорному тлі. Освітлення варто розташувати так, щоб об’єкт давав хоча б невеликі відблиски. Якщо в якості освітлення використовується спалах, він може бути розташований збоку від об’єкта зйомки, і дещо попереду нього, або в центрі перед об’єктом, це залежить від характеру об’єкта, який фотографується й конкретних умов фотозйомки. У випадку потреби виділити об’єкт на тлі того ж кольору, можна скористатися й таким способом: обгорілий або закопчений об’єкт запилюється білим порошком, а потім фотографується. Але перед тим як запилювати об’єкт, його варто сфотографувати у тому вигляді, у якому він виявлений. У такому випадку у фототаблиці розміщують фотографії об’єкта до, й після запилення.
Отже, якість і кількість зібраної криміналістично значимої інформації при огляді місць екологічних злочинів значно зростуть, якщо будуть належним чином використані знання спеціаліста, оснащеного відповідним фотообладнанням, допоміжним приладдям, будуть вміло та доречно використані прийоми та методи фотозйомки, а також різноманітні транспортні засоби (підйомні крани, гвинтокрил тощо).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
