Прагнення України до вступу до ЄвроСоюзу та проведення в нашій країні Євро 2012 вимагає приведення вітчизняного законодавства у тому числі і кримінального права до Європейських стандартів. Головним інструментом для досягнення цієї мети є порівняльний аналіз кримінального законодавства країн Європи, що дозволить знайти прогалини у законодавстві та вдосконалити законодавства до Європейського рівня. Це цілком стосується важливої теми як співучасть.
Інститут співучасті у злочині обґрунтовано визнається одним з найбільш складних у кримінальному праві. Протягом багатьох років йому приділялася значна увага. Разом із тим, ряд аспектів даного інституту продовжує залишатися дискусійними. Це, у тому числі, стосується питань, пов'язаних з визначенням підстав та принципів кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у співучасті, її індивідуалізацією, а також безпосередня відповідальність співучасників при вчинені злочину.Кримінальне законодавство України не передбачає особливих підстав відповідальності за співучасть у злочині. Підставою кримінальної відповідальності в даній формі скоєння злочину є вчинення діяння, що містить всі ознаки складу умисного злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України. Отже вирішення та розв’язання питань скоєння злочину в співучасті є дуже актуальним та потребує більшої уваги.
Відповідно до законодавства України, співучасть у злочині - це умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України). Згідно з КК Росії (ст. 32) і КК Білорусії (ст. 16) співучастю визначається умисна спільна участь двох чи більше осіб у вчиненні умисного злочину, тобто на відміну від нашого законодавства співучастю може визначатися і умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину двох осіб, одна з яких не є суб’єктом злочину (не досягла віку кримінальної відповідальності, є неосудною тощо). Спільність злочинної діяльності при співучасті означає, що всі співучасники вносять свій внесок у виконання загального для всіх злочину. Але при цьому фактичні частки внеску для кожного співучасника можуть бути неоднаковими. Ролі співучасників можуть розрізнятися за характером виконуваних ними дій. Втому випадку, коли ролі однакові, тобто, характер вчинюваних дій той самий, то частка внеску в загальний злочин визначається ступенем участі особи.
Стаття 27 КК України, Росії, Білорусії, Латвії, Литви, Молдови, Албанії вказує на такі види співучасників, як організатор, підбурювач та пособник та виконавець. Такі держави як Естонія відносить до співучасників лише підбурювача та пособника, а Болгарія та Швейцарія згадують лише виконавця, підбурювача, пособника.
Кримінальне законодавство України закріплює відповідальність співучасників наступним чином:
а) організатор організованої групи чи злочинної організації несе відповідальність за всі злочини, вчинені цими угрупованнями, за умови, що вони охоплювалися його умислом (ч. 1 ст. 30);
б) інші учасники несуть відповідальність за ті злочини, у підготовці чи у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний із них (ч. 2 ст. 30). Згідно з КК Швейцарії (ст. 24) підбурювач підлягає такому ж покаранню, яке загрожує і виконавцю, а той хто намагається схилити до вчинення злочину, - карається за замах на злочин. Щодо пособника передбачене для виконавця покарання може бути пом’якшене ( ст.25).
в) кваліфікація дій усіх цих співучасників настає за тією статтею Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинення певного злочину злочинною організацією чи організованою групою (наприклад, всі учасники банди, незалежно від тієї ролі, яку вони виконували в злочині, несуть відповідальність безпосередньо за ст. 257; всі учасники організованої групи, яка вчинила вимагання, — за ч. 4 ст. 189 КК).
Порівняно з цим цікавим є положення ст. 233 і 333 КК Албанії, які мають конкретні санкції, а ст. 334 встановлює правила, відповідно до яких у разі вчинення злочинного діяння збройною бандою чи злочинною організацією: а) до покарання, призначеного за відповідне злочинне діяння, додається ще 5 років ув’язнення – якщо за це злочинне діяння передбачене покарання у виді ув’язнення або більш м’яке покарання (загальний строк ув’язнення у цьому випадку не може перевищувати 25 років); б) особа засуджується до 25 років – якщо за це злочинне діяння передбачене покарання тільки у виді ув’язнення або до вічного ув’язнення чи страти; в) особа засуджується до довічного ув’язнення чи страти – якщо за це злочинне діяння передбачене покарання тільки у виді довічного ув’язнення чи страти.
За простої співучасті, тобто співвиконавства, відповідно до ч. 1 ст. 29 КК України всі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає вчинений ними злочин. За співучасті з виконанням різних ролей питання про відповідальність вирішують таким чином:
а) відповідно до ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавці) відповідають за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений ними злочин;
б) всі інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник), згідно з ч. 2 ст. 29 КК, відповідають за співучасть у тому злочині, який вчинив виконавець (співвиконавці). В цьому випадку дії цих співучасників кваліфікують за тією статтею Особливої частини КК, за якою кваліфіковано дії виконавця, але з обов’язковим посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.
Виходячи з цього ми бачимо, що законодавство України та інших держав Європи має свої відмінності. Кримінальний кодекс України чітко визначає види співучасників та їх ролі у ньому на відміну від Естонії де поняття підбурювача та пособника включають у себе дії організатора та виконавця. Але головною прогалиною порівняно з іншими законодавствами на мою думку є не чітко виражена відповідальність кожного зі співучасників, як наприклад у Албанії, де в залежності від того яку роль той чи інший співучасник виконує йому призначається міра покарання яка чітко встановлена кримінальним кодексом, а не вирішується суддею.
Отже, як ми бачимо тема кваліфікації та відповідальності злочинного діяння у співвучасті є дуже значущою та розглядається у всіх державах континентальної Європи. Сама співучасть у злочині несе більш велику суспільну небезпечність, діючи «згуртованим колективом», особи, що вчиняють злочинні дії мають більш великі шанси бути непоміченими та ухилитися від кримінальній відповідальності, організовані групи чи злочинні організації можуть діяти не тільки в рамках однієї країни, що становить більшу загрозу. Саме тому інститут співучасть потребує більшої уваги по всьому Світу.
Література:
1.Кримінальний кодекс України(із змінами та доповненнями станом на 20 січня 2012 року). – Х. : Одіссей, 2012. – 232 с.
2.Кримінальний кодекс Латвійської Республіки (англійською мовою)(TheCriminalLaw)http://www.us14.toscana.it/dp/isll/lex/ cp.htm#L3.
3.Кримінальний кодекс Республіки Албанія
http://ugolovnykodeks.ru/2011/11/ugolovnyj-kodeks-albanii/#more-16
4.Уголовный кодекс Республіки Білорусь http://ugolovnykodeks.ru/2011/11/ugolovnyj-kodeks-respubliki-belarus/#more-34
5.Уголовный кодекс Республики Молдова
http://ugolovnykodeks.ru/2011/11/ugolovnyj-kodeks-respubliki-moldova/#more-56
6.Уголовный кодекс Эстонииhttp://www.akademia.gp.gov.ua/ua/kkid.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=160864
7.Уголовный кодекс Болгарии
http://ugolovnykodeks.ru/2011/11/ugolovnyj-kodeks-bolgarii/#more-82
8.Уголовый кодекс РоссийскойФедерацииhttp://www.consultant.ru/popular/ukrf/
9.Уголовный кодекс ЛитовскойРеспубликиhttp://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1243877
e-mail: yuliya.kanyuk@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
