Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 127 діючого КПК України, при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред’явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна обов’язкова присутність не менше двох понятих. До участі у проведенні освідування поняті можуть бути залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства.
Процесуальна функція понятих під час проведення слідчої дії визначена у ч. 4 ст. 127 КПК України. На них покладається обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі слідчої дії виконаним діям.
При проведенні деяких слідчих дій необхідні спеціальні знання, наприклад при огляді комп’ютерної техніки. Виходячи з вимог ч. 4 ст. 127 КПК України, під час проведення цієї слідчої дії понятий повинен засвідчити правильність та об’єктивність відображення слідчим ознак такого матеріального об’єкту у протоколі.
Потрібно враховувати те, що пересічний громадянин не має достатніх знань відносно такого об’єкта слідчого огляду, як комп’ютерна техніка, а в більшості випадків про нього немає ніякого уявлення. Тому вірогідно, що він не зможе зрозуміти сутність тих дій, які проводяться слідчим під час огляду. У такому разі цей понятий саме з об’єктивних причин не має можливості у повному обсязі виконати обов’язок щодо засвідчення своїм підписом відповідності записів у протоколі слідчої дії виконаним діям. Саме тому, — відмічають О.В. Одерій, С.О. Корона, С.В. Самойлов, — до слідчого огляду доцільно залучати понятими тих осіб, які мають уявлення про об’єкт огляду, розуміються на комп’ютерній техніці (Одерій О.В., Корона С.О., Самойлов С.В., 2010 р.).
На наш погляд, особливості участі понятих у тих слідчих діях, при проведенні яких необхідні спеціальні знання, мають бути врегулювати у кримінально-процесуальному законі. Це потрібно зробити для того, щоб під час проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи не виникало ніяких сумнівів у достовірності доказової інформації, викладеної у протоколі слідчої дії.
Уявимо таку ситуацію. Під час проведення судового розгляду захисник підсудного заявляє клопотання про необхідність допиту як свідків понятих щодо засвідчення певних дій слідчого, спеціаліста, правильності записів у протоколі виконаним діям. На поставлене запитання поняті дають відповідь, що не могли у повному обсязі зрозуміти сутність проведених дій через те, що не мають відповідних спеціальних знань у певній галузі, хоча спостерігали, як слідчий та спеціаліст виконували певні дії, після чого їм був зачитаний протокол, який вони підписали.
Отже, оскільки поняті не мали можливості у повному обсязі виконати обов’язок щодо засвідчення своїм підписом відповідності записів у протоколі слідчої дії виконаним діям, захисник поставить під сумнів достовірність доказової інформації, що у ньому викладена. Якщо цей сумнів неможливо буде усунути, захисник заявить клопотання про визнання протоколу слідчої дії недопустимим доказом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаним незаконним шляхом. Що це за незаконний шлях одержання доказів, роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». У п. 19 цієї постанови вказано, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом або за допомогою дій, непередбачених процесуальними нормами. Про це йдеться і у рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України.
Вважаємо, що є порушенням кримінально-процесуального закону проведення слідчих дій у присутності тих понятих, які з об’єктивних причин, а саме через відсутність відповідних спеціальних знань у певній галузі, не мали можливості у повному обсязі виконати обов’язок щодо засвідчення своїми підписами відповідність записів у протоколі слідчої дії виконаним діям.
У зв’язку з розглядом даного питання слід звернути увагу на те, що у російській юридичній літературі активно обговорюється питання про запровадження інституту «спеціальних понятих».
Так, О.В. Хітрова під спеціальним понятим розуміє незаінтересовану у вирішенні справи особу, що запрошується слідчим для участі у слідчій дії, яка має якості та ознаки, прямо не вказані у законі, але наявність яких забезпечує законність, науковість та етичність проведення слідчої дії (Хитрова О.В., 1996 р.).
А.М. Сторожева відмічає, що понятий як спеціальний суб’єкт в кримінально-процесуальному аспекті – це особа, яка залучається для участі у конкретних слідчих діях, що має спеціальні ознаки, прямо вказані у законі (Сторожева А.Н., 2006 р.).
В.В. Шарун пропонує під час проведення слідчих дій, пов’язаних із комп’ютерною технікою, у якості понятих залучати відповідних фахівців, а слідчі дії, пов’язані з вогнепальною зброєю (наприклад, слідчий експеримент щодо можливості чути звук пострілу за певних обставин), провадити за участі понятих з числа відставних військовослужбовців, мисливців, спортсменів-біатлоністів (Шарун В.В., 2007 р.).
О.Л. Булейко зазначає, що запропонований підхід, на перший погляд, є цілком логічним і таким, що відповідає духу та букві кримінально-процесуального закону. Разом з тим вона відмічає, що згадані вище автори в якості специфічних вимог до «спеціального понятого» у переважній більшості випадків розглядають наявність у нього спеціальних знань та навичок. Науковець підкреслює, що наявність спеціальних знань, які застосовуються під час слідчої дії, є процесуальною ознакою іншого суб’єкта кримінального процесу – спеціаліста. «Тоді навіщо вигадувати для таких осіб, – констатує О.Л. Булейко, – незрозумілий статус «спеціального понятого», якщо вони абсолютно на законних підставах можуть брати участь у слідчій дії в якості спеціалістів, якщо слідчий потребує їх допомоги» (Булейко О.Л., 2010 р.).
Така точка зору нами не поділяється, оскільки на спеціаліста і понятого законодавець покладає різні процесуальні обов’язки. Так, відповідно до ст. 128-1 КПК України спеціаліст, зобов’язаний брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої знання і навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилучені доказів, звертати увагу слідчого на обставини, пов’язані з виявленням та закріпленням доказів, давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Поняті, згідно з ч. 4 ст. 127 КПК України, присутні при провадженні слідчих дій, повинні засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
Слід погодитися з тими науковцями, які пропонують запровадити інститут «спеціальних понятих». Такі поняті повинні залучатися слідчим для проведення тих слідчих дій, розуміння змісту яких вимагає спеціальних знань, тобто знань в певній галузі науки, техніки, іншої сфери людської діяльності, що набуті внаслідок професійної підготовки, досвіду роботи.
Враховуючи викладене, пропонуємо доповнити ч. 3 ст. 127 діючого КПК України такою нормою: «Якщо при провадженні слідчих дій потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, як поняті запрошуються особи, які мають ці знання».
Необхідно звернути увагу на те, що новий КПК, прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 року, передбачає участь понятих при проведенні деяких слідчих дій. Однак питання про залучення спеціальних понятих для їх проведення законодавцем не врегульовано. Тому пропонуємо доповнити зазначеною нормою відповідну статтю нового КПК.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
