1. Однією з причин неефективної боротьби із умисними вбивствами є недостатня розробка криміналістичного аспекту пошуково-пізнавальної діяльності, зокрема, по встановленню осіб, що вчинили вбивства в умовах неочевидності. Невипадково слідчі одностайно відмічають, що наявні у їх розпорядженні методичні рекомендації мають суттєві недоліки, не вміщують у достатньому об`ємі інформації, що необхідна для їх практичної діяльності. Все це висуває вказану багатопланову проблему в коло актуальних напрямків, як теоретичних, так і прикладних криміналістичних досліджень. До вказаних досліджень і слід віднести роботи, пов’язані з формуванням криміналістичної характеристики сексуальних убивств та дослідженні зв’язків між її основними елементами.
2. Жертва сексуального вбивства пов’язана зі всіма компонентами криміналістичної характеристики даної категорії злочинів. Однак найбільший інтерес викликає її зв’язок із злочинцем; він дозволяє розробляти рекомендації, що забезпечують безпосередній «вихід» на особу злочинця. Взаємозв’язки жертви і злочинця різноманітні і просліджуються по лінії спільності їх персонографічних, морально-психологічних, поведінкових, цільових, мотиваційних, просторово-часових і інших характеристик та відношень.
3. Статево-вікові особливості і освіта жертви можуть виступати як індикатори, що вказують на групу осіб, серед яких можливе знаходження злочинця і очевидців злочину. Аналіз кримінальних справ про сексуальні вбивства дозволив виділити три рівня спілкування жертви і сексуального вбивці. Перший рівень – побутове та інше близьке оточення. В даному випадку зв’язки жертви із злочинцем є постійними і досить міцними. Другий рівень – периферія побутового і іншого близького оточення. Зв’язок з цим оточенням відрізняється ситуаційністю, інерційністю і епізодичністю. Третій рівень – подальше оточення будь-якої особи; зв’язки з яким визначаються не міжособовими відносинами, а просторово-часовими та іншими рамками. Для цих зв’язків характерна випадковість їх перетворення у відносини. Пошук сексуального вбивці повинен здійснюватися по лінії переходу від дослідження найближчого зрізу до дослідження послідуючих рівнів оточення. При цьому до них слід підходити, як до чогось даного на момент учинення злочину, тому що рівні оточення динамічні, в залежності перш за все від змін вікового і освітнього параметрів особи.
4. При фактах сексуальних убивств потрібно припускати, що злочинець раніше вже вчиняв акти сексуальної агресії, і вони відомі оточуючим його особам. В багатьох випадках вдається відшукати свідків сексуальної агресії злочинця і через них вийти на нього.
5. У теоретичному та практичному плані однією із важливих класифікаційних засад створення криміналістичної типології сексуальних убивств є зміст взаємозв’язків «жертва – злочинець». У відповідності до них жертви сексуальних злочинів доцільно поділяти на чотири групи: до першої входять особи, що знаходяться із сексуальним убивцею в інтимних, родинних і інших досить близьких відношеннях (кум, вітчим, племінник тощо); до другої входять жертви, різноманітні стосунки яких із сексуальним убивцею розвиваються на ґрунті особистого знайомства в рамках здійснення службової, суспільної та іншої діяльності; третю утворюють жертви, стосунки яких із сексуальним убивцею формуються на ґрунті випадкового знайомства. Переважна більшість осіб цієї групи будувала свої взаємини із злочинцем на ґрунті спільного вживання алкогольних напоїв і вступу в інтимний (гомо- гетеро- сексуальний) зв’язок. Четверту складають потерпілі, взаємо¬зв’язок яких із сексуальним убивцею не був матеріалізований двосторонніми відносинами до моменту замаху, а контакти із злочинцем виникли у зв’язку із вчиненням сексуального убивства.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
