У 70-х роках минулого століття профілювання злочинців з метою їх пошуку вперше було застосоване у США агентом ФБР Г. Тетеном, який на той час викладав курс прикладної кримінології в Академії ФБР, згодом (1978 р.) працівники відділу біхевіористики (Behavioral Science Unit) одержали офіційний дозвіл на надання послуг з такого виду діяльності (Дуглас Д., 1998 р., Turvey B.E., 1999 р.).
Сьогодні профілювання з метою пошуку злочинців здійснюється у ФБР США Національним центром аналізу насильницьких злочинів (National Center forthe AnalysisofViolent Crime, або NCAVC), який входить до складу Групи оперативного реагування на надзвичайні ситуації (Critical Incident Response Group, або CIRG) (Swanson Ch.R., 1992 р., Rossmo D., 2000 р.).
Профілювання з метою пошуку злочинців у США набуло рис самостійного наукового знання, одержало офіційне визнання й впроваджується у ведучих країнах світу. Застосування профілювання в практиці розкриття й розслідування злочинів сприяло появі різноманітних методик здійснення даної діяльності, які диференціюються залежно від використання в якості їх основи індуктивного або дедуктивного методів (Мухін Г.Н., Каразей О.Г., Ісютін-Федотков Д.В., 2012 р.).
Висунення припущень про характеристики особи злочинця за допомогою індуктивного методу здійснюється з використанням емпіричних даних, статистичного й (або) кореляційного аналізу та екстраполяції (Turvey B.E., 1999 р.).
В ході використання дедуктивного методу висновки про особу злочинця ґрунтуються на аналізі наявної в кримінальній справі інформації, отриманої в ході огляду місця події, допитів потерпілих і свідків, даних судових експертиз, віктимології, матеріалів оперативно-розшукової діяльності й т.ін. Формування профілю здійснюється у відповідності до логічних умовиводів і силогізмів. Сутність дедуктивного методу як результату аргументованих логічних міркувань полягає у тому, що якщо посилка вірна, то й висновок вірний. Дедукція виходить від узагальнення фактичних даних конкретної справи до висновку про характеристики особи злочинця, який вчинив злочин (Turvey B.E., 1999 р.).
До основних методик профілювання відносять: аналіз місця події, слідчу психологію, географічне профілювання, аналіз поведінкових доказів (Мухін Г.Н., Каразей О.Г., Ісютін-Федотков Д.В., 2012 р.).
Сама методика аналізу місця події заснована на використанні «організованої — неорганізованої» дихотомії. Відповідно до даної методики злочинці класифікуються за ступенем організованості своїх дій на місці злочину, що дозволяє зробити значимі для розуміння злочинного діяння висновки про характеристики особи таких правопорушників (Godwin M., 1998 р.).
Однак, дана методика не обмежує профайлера у використанні інших даних крім «організованої — неорганізованої» дихотомії. Тому дана методика в наукових публікаціях описується як сукупність вищевказаної дихотомії, інтуїції й досвіду. Провідні профайлери ФБР США схиляються до виділення шести основних стадій профілювання: 1) збирання первинної інформації (речових доказів з місць подій, даних віктимології, висновків експертів, поліцейських звітів, відомостей про соціально-економічний статус регіону); 2) прийняття рішень по семи позиціях: способу вчинення злочину, основному наміру, ризику жертви й злочинця, ескалації конфлікту, часу й особливостей місця вчинення злочину; 3) оцінка злочину (організовані — неорганізовані аспекти, вибір жертви, мотивація злочинця, динаміка розвитку подій на місці злочину; 4) складання самого профілю; 5) розслідування; 6) затримання (Ressler R.K., 1988 р.; Мухін Г.Н., Каразей О.Г., Ісютін-Федотков Д.В., 2012 р.).
Однак, різні науковці, у тому числі й практики з ФБР, по-різному визначають назву та зміст окремих стадій аналізу місця події, що обумовлено як індивідуальним підходом до профілювання, так і природним розвитком поглядів на предмет самого дослідження. Так, Д. Дуглас виділяє такі стадії профілювання: 1) оцінка злочину; 2) оцінка специфічних особливостей місця (місць) події; 3) аналіз жертви або жертв; 4) розгляд детальних звітів поліції; 5) вивчення протоколу судово-медичного розтину; 6) розробка профілю; 7) пропозиції по слідчій стратегії на підставі створеного профілю особи (Дуглас Д., 1998 р.).
Окремі положення вищезгаданої методики свого часу зазнали критики, зокрема «організовано - неорганізована» дихотомія, яка на думку опонентів має обмежену придатність, тому що основну масу злочинців не можна однозначно віднести до однієї з категорій даної моделі (Мухін Г.Н., Каразей О.Г., Ісютін-Федотков Д.В., 2012 р.).
Однак, незважаючи на недоліки, методика аналізу місця події на даний час використовується правоохоронцями та психологами провідних країн світу як основа для створення профілів особи злочинців. Хоча у національному масштабі існують окремі модифікації класичного профілювання.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
