Згідно з ч. 1 ст. 128-1 діючого КПК України, у необхідних випадках для участі в проведенні слідчої дії може бути залучений спеціаліст, який незаінтересований в результатах справи. Це одна із форм використання спеціальних знань у кримінальному процесі.
Законодавець не дає визначення спеціаліста. Зі змісту ст. 128-1 КПК України не зовсім зрозуміло, якими якостями має бути наділена особа, що залучається до участі у слідчій дії як спеціаліст. По іншому вирішено це питання у кримінально-процесуальному законодавстві деяких країн. Наприклад, у ч. 1 ст. 58 КПК Російської Федерації, ч. 1 ст. 62 КПК Республіки Білорусь, ч. 1 ст. 87 КПК Республіки Молдова, ч. 1 ст. 96 КПК Азербайджанської Республіки дається визначення спеціаліста.
Вважаємо, що ч. 1 ст. 128-1 КПК України також слід доповнити положенням, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навиками, використовуючи які надає особі, яка провадить дізнання, слідчому, прокурору, суду допомогу у виявленні, закріпленні та вилученні доказів, консультації з питань, які входять до його професійної компетенції.
КПК України не обмежує кола слідчих дій, для участі в провадженні яких може залучатися спеціаліст. Слідчий викликає спеціаліста у випадках, якщо визнає за необхідне використати спеціальні знання та навики при провадженні слідчої дії. З цього правила є лише деякі наступні винятки: 1) при зовнішньому огляді трупа і судово-медичному освідуванні особи обов’язкова участь судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 193 КПК України); 2) при ексгумації трупа обов’язкова присутність судово-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК України); 3) допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого – до 16 років провадиться у присутності педагога, а при необхідності – лікаря (ч. 1 ст. 168 КПК України); 4) якщо неповнолітній не досяг 16 років або ж визнаний розумово відсталим, при пред’явленні йому обвинувачення і на допиті можуть бути присутні педагог або лікар (ч. 2 ст. 438 КПК України).
У КПК України також вказано на можливість участі спеціаліста при проведенні таких слідчих дій: обшуку (ч. 4 ст. 183); дослідженні інформації, знятої з каналів зв’язку (ч. 4 ст. 187-1); огляду (ч. 2 ст. 191); відтворенні обстановки та обставин події (ч. 1 ст. 194).
У КПК України не передбачена форма виклику спеціаліста для участі у проведенні слідчих дій. У ч. 1 ст. 128-1 КПК України лише міститься вказівка, що виклик слідчим спеціаліста є обов’язковим для керівника підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст.
На практиці найчастіше виклик спеціаліста здійснюється по телефону. Ефективнішою, як слушно відмічається у юридичній літературі (В.В. Коваленко), є письмова форма виклику, яка має ряд переваг. По-перше, письмовий виклик є підставою для відсутності спеціаліста на робочому місці у визначений час; по-друге – підставою для застосування заходів впливу до спеціаліста чи його керівника у випадку ухилення від явки за викликом слідчого; по-третє – письмова вимога, за умови направлення її завчасно, дасть можливість керівникові скорегувати план роботи підрозділу, де працює спеціаліст, якого викликають, і в необхідних випадках підготувати йому заміну.
Обов’язки спеціаліста визначені у ч. 2 ст. 128-1 КПК України. Він зобов’язаний: з’явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилучені доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов’язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.
Вважаємо, що перелік обов’язків спеціаліста слід збільшити. Вважаємо доцільним доповнити ч. 2 ст. 128-1 КПК України положенням, що спеціаліст зобов’язаний: мати при собі необхідні технічні пристрої та прилади; надати слідчому документи, які підтверджують його спеціальну кваліфікацію; дотримуватися порядку при провадженні слідчих дій; не розголошувати відомості про обставини справи, які стали йому відомими у зв’язку з участю в провадженні слідчих дій, якщо він був попереджений про це слідчим; заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених ст. 62 КПК України.
Про права спеціаліста йдеться у ч. 3 ст. 128-1 КПК України. Він вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитанням до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.
Як уявляється, перелік прав спеціаліста доцільно розширити. Пропонуємо доповнити ч. 3 ст. 128-1 КПК України положенням, що спеціаліст вправі: знати про мету свого виклику; відмовитися від участі у слідчій дії, якщо він не володіє відповідними спеціальними знаннями; знайомитися з протоколом слідчої дії, у якій він приймав участь; оскаржувати дії та рішення слідчого, які обмежують його права; отримувати відшкодування понесених ним витрат та винагороду за виконану ним роботу, яка не входить у коло його службових обов’язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 128-1 КПК України перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий повинен пересвідчитися в особі та компетентності спеціаліста, з’ясувати його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз’яснити спеціалістові його права і обов’язки. Про виконання слідчим цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії.
На наш погляд, ч. 4 ст. 128-1 КПК України потрібно доповнити положенням про обов’язок слідчого перед проведенням слідчої дії також з’ясувати стосунки спеціаліста з підозрюваним. Відповідні норми передбачені у ст. 168 КПК Російської Федерації, ст. 200 КПК Республіки Білорусь.
Вважаємо, що ст. 128-1 КПК України також слід доповнити нормою, яка б визначала, що забороняється спеціалісту під час участі у провадженні слідчих дій. Про це йдеться у відомчих нормативних актах, наприклад, у Настанові про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, яка затверджена наказом МВС № 682 від 30 серпня 1999 р. У цій Настанові зазначено, що працівнику експертно-криміналістичного підрозділу, залученому як спеціалісту до участі в огляді місця події, забороняється: вирішувати питання, які не входять до його компетенції; проводити на місці події дослідження слідів і речових доказів (крім попередніх), давати висновки у письмовій формі з приводу виявлених обставин та вилучених слідів і речових доказів; отримувати вилучені з місця події сліди і речові докази без відповідних супровідних документів.
Потребує правового врегулювання й питання про гарантії сумлінного ставлення спеціаліста до покладених на нього обов’язків. У ч. 5 ст. 128-1 КПК України вказано, що в разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх обов’язків слідчий повідомляє про це адміністрацію підприємства, установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або громадську організацію для відповідного реагування. Разом з тим законодавець не визначає, яку ж відповідальність може понести спеціаліст у разі відмови або ухилення від виконання своїх обов’язків.
По цьому питанню заслуговує на увагу законодавство інших країн. Наприклад, відповідно до ст. 17.7 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації спеціаліст може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за відмову від виконання своїх обов’язків. Якщо ж він прийняв участь у слідчих діях, неналежне виконання ним своїх обов’язків тягне за собою грошове стягнення, яке накладається судом у порядку ст. 117 КПК України.
На наш погляд, діючий КПК України доцільно доповнити статтею, яка б визначала порядок накладення грошового стягнення на спеціаліста, який не виконує або неналежно виконує процесуальні обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 128-1 цього Кодексу.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
