1. Профілактична функція слідчого реалізується шляхом використання як процесуальних, так і непроцесуальних заходів. До процесуальних (тобто, передбачених кримінально-процесуальним законодавством) заходів профілактики незаконного поводження з вогнепальною зброєю, які випливають з детального аналізу кримінально-процесуального законодавства, належать: встановлення (шляхом проведення слідчих дій) причин і умов вчинення таких злочинів та усунення їх внесенням подання; забезпечення відшкодування матеріальної й моральної шкоди (якщо незаконне поводження з вогнепальною зброєю поєднувалося із злочином проти особи, чи насильницьким заволодінням власності); відсторонення обвинуваченого, який вчинив злочин, від посади, яку він обіймав, на період слідства та ін. До непроцесуальних заходів слідчої профілактики незаконного поводження з вогнепальною зброєю відносяться: виступи слідчого на зборах державних органів, громадських організацій за матеріалами кримінальних справ; бесіди з посадовими особами та представниками громадськості; читання лекцій та організація бесід щодо питань права; висвітлення у засобах масової інформації найрезонансніших справ.
До особливостей непроцесуальних заходів реалізації профілактичної функції слідчого належать проведення їх поза провадженням у кримінальних справах, тобто виконання цієї функції як паралельно із розслідуванням того чи того злочину, так і після завершення провадження у справі.
2. Суб’єктом профілактичної діяльності по справах про незаконне поводження з вогнепальною зброєю є слідчий, наділений відповідними кримінально-процесуальними повноваженнями. Об’єктом профілактичного впливу є той чи інший негативний аспект у системі загальних відносин, а також правова і моральна свідомість конкретних осіб. Мета такого впливу полягає у недопущенні злочину, створенні обставин, які перешкоджають їх вчиненню.
Загальними особливостями профілактичної функції слідчого по справах про незаконне поводження з вогнепальною зброєю є такі: сприяє виконанню завдань кримінального процесу; здійснюється на основі матеріалів конкретної кримінальної справи; застосовується органами дізнання, слідчим, прокурором і суддею (судом); реалізується у різних процесуальних та непроцесуальних формах; фіксується у процесуальних документах; діє не лише на учасників процесу; сприяє усуненню причин і умов; впливає не тільки на особу злочинця, а й на інших осіб зокрема, та кримінальне середовище загалом.
3. Стаття 231 КПК України передбачає вживання слідчим заходів стосовно усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, через відповідні органи. На практиці, як засвідчує багаторічний досвід, слідчі щодо вищезазначеного діють як безпосередньо, так і опосередковано, через відповідні органи, установи й організації.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство та слідча практика підсумковим актом профілактичної діяльності визнають мотивоване подання слідчого. Поданню властивий менш владний характер розпорядження, ніж постанові, воно має рекомендаційні елементи. Така гнучка форма реагування зумовлена тим, що усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, пов’язано з цілеспрямованим регулюванням різних аспектів суспільного життя, яке здійснюється, як правило, поза сферою кримінального судочинства.
Якщо при розслідуванні встановлені причини й умови вчинення незаконного поводження з вогнепальною зброєю, які спричинені порушенням закону або недотриманням інших нормативних і підзаконних актів, то у резолютивній частині подання слідчого, як правило, містяться конкретні пропозиції щодо їх усунення. У подібних випадках максимальна конкретизація заходів, запропонованих слідчим, є найбажанішою формою реагування, адже вони є основою діяльності компетентних органів, установ і організацій з усунення порушень правових норм.
При інших, складніших ситуаціях, коли причини й умови, які сприяли вчиненню розслідуваних злочинів, є багатозначними і для їх усунення необхідно здійснити комплекс взаємозалежних заходів технічного, фінансово-економічного, планово-організаційного та культурно-виховного характеру, у пропозиціях, зокрема, найдоцільніше зазначати лише основні напрями запобіжних заходів. Подальше їх розроблення і конкретизація, як правило, пов’язані із втручанням до оперативної, виробничої, господарської або громадської діяльності, отже, повинні здійснюватися уповноваженими органами й організаціями із залученням (у разі потреби) відповідних спеціалістів.
4. Профілактична діяльність слідчих, по справах про незаконне поводження з вогнепальною зброєю, здійснюється за різноманітних форм, до найефективніших і найпоширеніших відносяться такі: 1) аналіз начальниками слідчих відділів (відділень) стану злочинності на певних об’єктах, у населених пунктах і проведення за допомогою громадськості цілеспрямованих профілактичних заходів; 2) узагальнення за групою справ причин та умов, які призвели до вчинення злочинів, і розроблення ефективних заходів слідчої профілактики стосовно їх усунення; 3) узагальнення практики реагування на подання слідчих відповідними органами, установами та громадськими організаціями і вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків.
5. Уся діяльність слідчого та процесуальні акти, у яких остання відображається, мають запобіжне значення. Водночас закон зобов’язує слідчого реагувати на виявлені ним причини злочину винесенням спеціального акта. Таким процесуальним актом є подання слідчого про усунення обставин, які сприяли вчиненню злочину.
Подання — це процесуальний акт, у якому міститься рішення слідчого, яким завершується його правоохоронна діяльність у кримінальному судочинстві з виявлення і вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які спричинили вчинення незаконного поводження з вогнепальною зброєю. Таким актом компетентні службові особи установ, підприємств або їх керівників зобов’язуються усунути ті обставини, які сприяли вчиненню зазначеного злочину. Про це вони повинні повідомити слідчого у встановлений законодавством термін.
Прикметною особливістю подання є його профілактична спрямованість. Цей акт готують, як правило, на підставі узагальнених матеріалів справи.
Недостатньо обґрунтоване подання слідчого спричиняє формальне реагування на нього з боку посадових осіб, яким воно адресоване. Незважаючи на те, що значний обсяг роботи з профілактики злочинності здійснюється правоохоронними органами за межами кримінального процесу, всі висновки слідчого, які містяться у його поданнях, повинні бути мотивованими, відповідати фактичним обставинам справи, а пропозиції — базуватися на законі та зібраних у справі доказах (Баулін О.В., Карпов Н.С., 2001 р.). Реалізація процесуального обов’язку слідчого стосовно встановлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, проводиться за допомогою наявних засобів доказування (проведення судових експертиз, використання знань спеціалістів тощо), а фіксація висновку про такі причини й умови відбувається у тих же процесуальних документах, що й закріплення висновку про наявність або брак будь-яких інших елементів предмета доказування (Фрідман І.Я., 1968 р.). Хоча внесення подання, відповідно до ст. 231 КПК України, є основною процесуальною формою, яка використовується слідчим у вирішенні завдань щодо запобігання злочинам, то при проведенні розслідування він має можливість вжити й інших процесуальних профілактичних заходів. Такими засобами можуть бути запобіжні заходи і відсторонення обвинуваченого від посади.
6. Серед причин та умов вчинення незаконного поводження з вогнепальною зброєю слід відмітити: а) недоліки в зберіганні і використанні вогнепальної зброї в системі державних, громадських і господарських організацій; б) недотримання правил зберігання такої зброї громадянами, які володіють нею правомірно, їх халатне ставлення до своїх обов’язків; в) недоліки в роботі правоохоронних органів по боротьбі з незаконним володінням вогнепальною зброєю; г) недосконалість нормативних актів, які регламентують систему користування зброєю та ін.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
