Сформульований на основі аналізу наукової літератури, правових документів і спостережень теоретичний висновок про численність і розмаїття явищ суспільної й індивідуальної практики, суспільної й індивідуальної свідомості, що обумовлюють ефективність адміністративно-правових засобів міліції, не міг бути "прямо" застосований до практичного дослідження і мав потребу в конкретизації й операціоналізації. Це означало, з одного боку, що необхідно було визначити коло конкретних явищ (факторів), що гіпотетично можуть впливати на ефективність розглянутих засобів, позначити ці явища мовою практичного спілкування для того, щоб забезпечити однакове розуміння їх всіма учасниками дослідження. З іншого боку, та обставина, що ступінь впливу різних явищ (факторів) на ефективність адміністративно-правових засобів свідомо повинна бути різною ( у світі всі явища так чи інакше взаємозалежні і впливають одне на одне, тільки відрізняється ступінь детермінованості одних явищ іншими), необхідно було далі визначити коло явищ, що гіпотетично знаходяться в більш чіткому причинно-наслідковому зв'язку з цією ефективністю. Рішення обох задач припускає наявність певної наукової ерудиції та практичного досвіду [2]. Науковим розробкам щодо застосування міліцією заходів адміністративного примусу присвячені роботи таких фахівців, як А.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко, О.М.Бандурка, Д.М.Бахрах, В.О.Глушков, Є.В.Додін, М.М.Дорогих, М.І.Єропкін, В.Ф.Захаров, В.К.Колпаков та ін. Проаналізувавши літературу та іншу інформацію отриману у практичних працівників, у підсумку мажливо зробити наступну класифікацію зазначених факторів: недооцінка працівником міліції значення та сили закону; відсутність у співробітника міліції почуття захищеності від можливого оскарження його дій; недостатнє стимулювання активності працівника міліції по застосуванню адміністративно-правових засобів; непевність працівника міліції в принциповості і непідкупності посадових осіб, що беруть участь в адміністративному процесі; недостатня оснащеність працівника міліції спеціальними засобами; національні особливості правосвідомості співробітника міліції; апатія працівника міліції до служби в зв'язку з низьким грошовим утриманням або несвоєчасною його виплатою; непевність працівника міліції в достатності сил міліції і їхніх здібностей протистояти груповим, масовим правопорушенням у випадку їх виникнення; відсутність у працівника міліції, його родини і близьких почуття захищеності від помсти з боку правопорушників; відсутність у співробітника міліції досвіду застосування адміністративно-правових засобів. Основна гіпотеза, що піддавалася перевірці, полягала в тому, що недостатня активність і принциповість застосування міліцією адміністративно-правових засобів непов'язані з недосконалістю законодавства, а є прямим наслідком негативного впливу зазначених факторів [3]. Відзначені фундаментальні характеристики правосвідомості дозволяють виділити ряд факторів, від яких воно залежить найбільш очевидно і безпосередньо. До них належать: знання діючого права, його принципових вимог; оцінки діючого права; установки поведінки; політична свідомість; мораль;суспільна психологія; історичні традиції; спосіб життя. Питання активності, повноти і принциповості застосування співробітниками міліції правових засобів у боротьбі з правопорушеннями не можна ні ставити, ні розглядати поза психологічним контекстом. Застосування правових засобів відбувається в рамках тріади: співробітник міліції – правовий засіб - правопорушник. Звідси і частота, і повнота, і принциповість реалізації правових засобів які неминуче залежать не тільки від досконалості, повноти й інших характеристик самих правових засобів, не тільки від бажання співробітника міліції, але і від багатьох інших факторів. Таким чином, стримуючий вплив на активність і принциповість застосування співробітниками міліції адміністративно-правових засобів робить фактичною не неможливість оскарження цих дій, а непевність значної частини співробітників у тому, що за цими скаргами керівниками по службі, судом, прокуратурою будуть прийняті об'єктивні рішення. Отже, ефективність застосування засобів адміністративного примусу працівниками міліції на сучасному етапі залежить від багатьох чинників. Зокрема, спілкування з практичними працівниками органів внутрішніх справ засвідчує, що в своїй діяльності вони остерігаються від рішучих заходів адміністративного впливу. В результаті дослідження визначена класифікація факторів, які впливають на ефективність застосування засобів адміністративного примусу. Фактори, що знижують ефективність застосування міліцією адміністративно-правових засобів, кореняться не тільки у свідомості, психології її співробітників. Найчастіше вони мають і об'єктивне походження і, на нашу думку, полягають у фізичній відсутності або непридатності до застосування самих засобів. Ці фактори можна класифікувати наступним чином: 1. Апатія працівника міліції до служби в зв'язку з низьким грошовим утриманням і несвоєчасною його виплатою. 2. Недостатнє стимулювання активності працівника міліції по застосуванню адміністративно-правових засобів. 3. Недооцінка працівником міліції сили закону і відсутність у нього, членів його родини і близьких почуття захищеності від помсти з боку правопорушників. 4. Непевність працівника міліції в принциповості та непідкупності посадових осіб, що беруть участь в адміністративному процесі. Викладене засвідчує, що питання активності, повноти і принциповості застосування співробітниками міліції правових засобів у боротьбі з правопорушеннями не можна ні ставити, ні розглядати поза психологічним контекстом. При цьому слід враховувати, що психологічні чинники застосування заходів адміністративного примусу обумовлюються правовими чинниками. Слід також зазначити, що із-за відсутності єдиного наукового підходу та нормативного закріплення поняття адміністративного примусу в науці та в практичній діяльності використовуються різні підходи до ефективності застосування заходів адміністративного примусу.
Література: 1. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20. 2. Комзюк А.Т. Державно-владний аспект адміністративного примусу [Текст] // Вісник Академії правових наук України: Збірник наукових праць. – 2000. – № 4 (23). – С. 129. 3. Проект Концепції реформи адміністративного права України. – К., 2010. – 57 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
