Сьогодні розвинуті країни світу йдуть шляхом цілеспрямованого правового упорядкування відносин у національному інформаційному просторі, що визначається юрисдикцією відповідної держави, приймають необхідні законодавчі акти, перебудовують діяльність органів державної влади, які відповідають за формування і реалізацію інформаційної політики.
Виділення інформаційної проблематики, як особливого напряму державної політики є відбиттям соціально-економічних змін, що відбуваються з зростанням ролі інформації у діяльності державних органів, установ, організацій, суспільних об’єднань громадян.
Якщо йдеться про поняття «інформація», то в Законі України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992р. воно зазначається, як - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [1].
В умовах інформаційної революції, що відбулася в світі наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття, однією з ключових особистостей світового, соціально-економічного простору є зростання значимості інформації в суспільних відносинах.
За цих умов актуальними постають проблеми формування нормативно-правової бази у сфері інформаційних відносин та її подальшого розвитку в контексті євроінтеграції України, імплементації норм європейського та міжнародного права в інформаційне законодавство України, а також проблема систематизації національного законодавства.
Необхідно відмітить науковців, які вносять великий вклад в розвиток інформаційної науки, такі дослідники як: Р.А. Каможного, М.Я. Швеця, К.І. Бєлякова, В.М. Брижко, В.М. Бутузов, В.Д.Гавловський, А.І. Марущак, В.С. Цимбалюк та інші.
Сьогодні, інформаційне право як наука розвивається, хоча його основні положення перебувають у стадії формування. Автори згідно з точкою зору дослідника Марущака А.І, який пише, що найбільш гострі дискусії ведуться навколо місця інформаційного права як сукупності правових норм у системі права Украйни. Для вирішення цієї проблеми виникає необхідність науково-теоретичного обґрунтування предмета, методів, правового регулювання інформаційного права, а також існування відносного законодавства щодо регулювання інформаційних відносин.
Отже, аналіз відпрацьований авторами досліджень свідчить, що в області становлення інформаційного законодавства України після проголошення державної незалежності в Україні, розпочалося активне формування національного інформаційної нормативно-правової бази, яке потребує систематизації та подальшого удосконалення.
Література:
1. Про інформацію: Верховна Рада України; Закон від 02.10.1992 № 2657-XII
2. Словник іноземних слів/уклад.: Л.О.Пустовіт, О.І. Скопенко, Г.М. Сюта, Т.М. Цимбалюк.-К.:Довіра, 2000. – 481.
|