За умов інтенсивної політики щодо інформатизації, розбудови та розвитку інформаційного суспільства особливого значення набувають інформаційні відносини, це і зумовлює актуальність та важливість питання правового регулювання інформаційних відносин України.
Питання інформаційних відносин, досліджувало чимало вчених, таких як: І.Л. Бачило, В.М. Брижко, В. Гавловський, І.Б. Жиляєва, Р.А. Калюжний, О.М.Кальченко, Д.В. Ланде, А.М. Новицький, О.М.Розум, А.А. Снитников, Л.Л. Тарангул, Л.В. Туманова, В.С. Цимбалюк, В.Г. Хахановський, В.С. Цимбалюк, В.О.Шамрай.
Так, у свою чергу, Р. А. Калюжний та В. О. Шамрай визначають інформаційне забезпечення як: 1) забезпеченість системи управління відповідною множиною інформації; 2) діяльність, пов'язану з організацією збору, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання і представлення інформації; 3) діяльність щодо формування цілеспрямованої суспільної й індивідуальної свідомості суб'єктів суспільних відносин щодо управління у конкретній сфері суспільних відносин (реклама, формування іміджу суб'єкта управління, інформаційна боротьба тощо) [1].
Така різноманітність підходів до визначення пов'язана зі складністю та неоднозначністю суспільного явища.
На сьогоднішній день, у юридичній літературі не має єдиного визначення поняття інформаційно-правових відносин. Так, Р. А. Калюжний, В. Гавловський, В. С. Цимбалюк визначають їх як суспільні відносини щодо інформації, які є основним об'єктом регулювання інформаційного права. В.М.Брижко, О. М. Кальченко та інші кваліфікують їх як відносини, що виникають в усіх сферах життя і діяльності людини, суспільства та держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. І.Л.Бачило під інформаційно-правовими відносинами розуміє суспільні відносини, які виникають в процесі інформаційної діяльності. Л.В.Туманова та А.А.Снитников трактують інформаційні відносини, як суспільні відносини, які виникають відповідно до норм права і юридичних фактів при формуванні і використанні інформаційних ресурсів на основі створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення і надання споживачу документованої інформації; створенні і використанні інформаційних технологій і засобів забезпечення; захисту інформації, прав суб’єктів, які беруть участь в інформаційних процесах та інформатизації [2].
Таким чином, як і будь-які правовідносини, інформаційні правовідносини потребують тих чи інших нормативно - правових актів, що їх регулюватимуть. В Україні існує ряд таких законів.
Література:
1. Арістова І.В. Наука «Інформаційне право» на новому етапі розвитку інформаційного суспільства // Правова інформатика. - 2011. - №1(29). - с.3-11.
2. Проценко В.А. Особливості механізмів захисту персональних даних в законодавсті ЄС // Правова інформатика. - 2012. - №2(34). - с.45-50.
3. Про інформацію: Закон України від 02.10.92 р. №2657-ХІІ.- Режим доступу:// www.rada.gov.ua.
4.Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.10 №2297-УІ. - Режим доступу:// www.rada.gov.ua.
|