Використання слідів запаху в розслідуванні злочинів відоме з глибокої давнини. Однак, серйозно використовувати запах у кримінальному судочинстві почали з середини XX ст., це було пов’язано із досягненням науково-технічної революції і розробленням методів і засобів збирання та консервації слідів запаху. Завдяки цьому, в криміналістиці виник новий напрямок дослідження – криміналістична одорологія, що під собою розуміє розділ науки криміналістики, що займається дослідженням фізичних і біологічних закономірностей механізму утворення слідів запаху і розробленням на цій основі методів і засобів дослідження, збирання і використання слідів у кримінальному судочинстві [3, с. 47].
Запахові сліди – це один із видів слідів у криміналістиці, наукове дослідження яких вперше було зроблено А. І. Вінбергом, М. В. Салтевським, В. І. Шикановим та ін. Запахові сліди докорінно відрізняються від трасологічних, тому що вони не мають сталої зовнішньої форми, вони невидимі і нестандартні за своїми властивостями. Слідам запаху притаманні всі фізичні властивості газоподібних тіл: летючість, розчинність, адсорбція, розведення, дифузія [2, с. 34].
Летючість – здатність речовини випаровуватися, тобто переходити з твердого або рідкого стану в газоподібний. Випаровування відбувається за будь-якої температури, при її підвищенні швидкість випаровування збільшується. Крім того, випаровування залежить від природи матеріального об`єкта, зовнішніх умов. Речовина, яка відкрито зберігається (духи, бензин, одеколон, фенол), легко випаровується і наповнює простір своїм запахом.
Розчинність – здатність газоподібних (пахучих) речовин розчинятися у клітинах нюхального органа людини чи тварини і викликати почуття запаху. Властивість розчинятися лежить в основі механізму утворення почуття до сприйняття запаху.
Адсорбція – здатність молекул газоподібних речовин поглинатись поверхневим шаром іншої речовини. Завдяки адсорбції можливе сприйняття молекул пахучої речовини (запаху) в суміші з повітрям, відокремлення її на твердих ворсистих поверхнях.
Розбавлення – зміна концентрації газоподібної речовини у сліді, яка приводить до утворення нової властивості запаху.
Дифузія – взаємне проникнення часток однієї речовини в іншу. Наприклад, взуття набирається потожировими виділеннями людини, які просякають крізь товщину підошов, відділяються від неї під час ходи і адсорбуються на поверхні ґрунту, створюючи запаховий слід [4, с.54-55].
На основі вищевказаних властивостей запахових слідів М.В. Салтевським були сформульовані криміналістичні властивості запахових слідів, до яких віднесені: безперервність механізму утворення, рухливість структури, розсіюваність і подільність [1, с. 94].
Безперервність механізму утворення слідів відображає динамічну сторону утворення запахових слідів: при наявності джерела і зовнішніх умов слід утворюється безперервно, поки існує джерело. Властивість безперервного утворення дозволяє накопичувати запахову речовину, створювати у сліді велику концентрацію його, наприклад, при визначенні об`єкта за незначним запаховим слідом (з малою концентрацією).
Рухомість структури запахових слідів характеризується внутрішнім станом речовини сліду, вказує на те, що його молекули перебувають в хаотичному стані, не пов`язані одна з одною, постійно перемішуються разом з навколишнім середовищем, в якому відбувається слідоутворення. Тому поблизу джерела концентрація запахової речовини більша, ніж на певній відстані від нього.
Розсіюваність – це здатність газоподібного сліду розповсюджуватись в ємкості або просторі, тобто змінювати свій об`єм і таким чином зменшувати концентрацію речовини в одиниці об`єму.Запаховий слід являє собою газоподібну хмару, яка не має постійної форми. На підставі цієї властивості запаховий слід потрібно фіксувати якомога ближче до джерела і відразу після його утворення.
Речовини в запахових слідах перебувають у газоподібному стані, до того ж концентрація його в обмеженому об`ємі однакова (суміш однорідна). Все це створює умови для поділу запахового сліду на частини, без зміни якісно-кількісного стану кожної порції. Завдяки властивості ділимості від одного джерела можна відібрати декілька зразків, інформаційна значущість яких буде однаковою. Якщо слід законсервований в ємності, то його для дослідження можна розділити на порції, кожна з яких буде мати і характеризувати ознаки цілого. Розглянуті криміналістичні властивості запахових слідів мають принципове значення для їх виявлення, консервації і використання при розслідуванні.
За механізмом утворення запахові сліди можна розділити на дві підгрупи: 1) сліди-джерела запаху і 2) сліди-запахи.
Сліди-джерела запаху – це різні матеріальні об’єкти, наприклад, нафталін, бензин, парфуми, сир, комахи, рослини, тварини, люди, тобто матеріальні об`єкти, які за певних умов випаровуються і утворюють запахові сліди. Матеріальні предмети можуть бути не тільки джерелами особистого запаху, але і його носіями, наприклад, грунт, сліди взуття, склянка, на яких залишені сліди запаху людини.
Тому об`єкти зі слідами пальців рук, ніг, які утворені потожировою речовиною і аліфатичними (гр. aleiphar – жир) компонентами є слідами-джерелами запаху. Такі сліди одночасно можуть бути і трасологічними слідами (сліди взуття, сліди папілярних візерунків), які використовуються для ідентифікації. Таким чином, слід-джерело запаху може нести декілька видів інформації: одорологічну (запахову), ідентифікаційну формою розташування джерела запаху і видову – субстанціональну, яка дозволяє дійти висновку про якість запахового джерела і його носія [3, с. 67].
Звідси, кожний вид інформації потрібно фіксувати окремо в певній послідовності. Так, в першу чергу треба закріпити запахову інформацію (законсервувати запах), наприклад, в об`ємному сліді взуття; потім з цього сліду можна виготовити гіпсовий зліпок.
Сліди-запахи – це газові утворення, хмара-суміш повітря з молекулами пахучої речовини, якщо в даному місці відсутнє безпосереднє джерело запаху. Наприклад, запах парфумів, нафталіну в кімнаті, де реально немає джерел, але вони колись були і залишили сліди.
Сліди-запахи дуже не стійкі, вони швидко розсіюються в просторі і практично зникають. Отже, при виявленні слідів-запахів на місці події необхідно негайно їх зібрати і законсервувати.
У слідчій практиці найчастіше звертаються до слідів запаху людини. Всі об`єкти, яких так чи інакше торкалась людина, або частки, які відділились від її тіла або одягу несуть запахову інформацію.
Такими носіями запахових слідів є: а) шматки тканини, волосся, кров, потожирові речовини, сперма, слина та інші виділення, які відділились від тіла людини і пов`язані з її фізіологічною діяльністю; б) предмети постійного контакту з тілом людини: одяг, взуття, особисті речі, наприклад, окуляри, гаманець, сумка, носова хусточка, запальничка, гребінець, милиця, парасолька тощо; в) об`єкти тимчасового контакту з тілом людини – знаряддя вчинення злочину, предмети праці та інструменти, речі матеріальної обстановки, яких торкалась людина [4, с. 56].
Отже, підводячи підсумок можемо зазначити, що розділ науки криміналістики, який досліджує закономірності механізму утворення, прийоми, засоби і методи виявлення, збирання, дослідження і використання запахових слідів для отримання інформації для розкриття і розслідування злочинів називається криміналістичною одорологією.
Література:
1. Салтевський, М. В. Криміналістика (у сучасному викладі)[Текст]: Підручник / М.В. Салтевський. – К.: Кондор, 2005. – 588с.
2. Біленчук, П.Д.Криміналістика [Текст]:Підручник. / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, П.Ю. Тимошенко, М.В. Салтевський. - Київ: НАВСУ,1997. - 232с.
3. Басай, В.Д. Основи криміналістичної одорологія [Текст]: Монографія / В.Д. Басай. - Івано-Франківськ: Вид-во Плай, 2002.- 482 с.
4. Винберг А. И. Криминалистическаяодорология[Текст] / А.И. Винберг // Соц. законность. – М., 1971. – № 11. – С. 52–57.
|