Нині статистика вчинення корисливих злочинів групами осіб зростає з геометричною прогресією, саме тому актуальним є дослідження двох діянь передбачених Кримінальним кодексом України (далі – ККУ) схожих за складами злочинів: “бандитизм” (ст 257 ККУ) та “розбій” (ч. 4 ст. 187 ККУ).
Дослідженням цієї проблеми займались такі відомі вчені-криміналісти, як М. Коржанський, В. Кудрявцев, В. Навроцький Л. Гаухман, В. Биков, Б. Пєтухов С. Тарарухін, А. Алексєєв, Ж. Каракетов ті інші. В даній публікації буде розглянуто спільні ознаки складів злочинів, їх відмінності, та зроблена спроба вирішити проблеми кваліфікації.
Аналіз кримінально-правової доктрини дозволяє стверджувати, що злочини вчинені організованими групами з метою порушення права власності чи громадської безпеки є менш суспільно небезпечними аніж злочини вчинені бандами. Спільною ознакою цих злочинів є висока суспільна небезпека. Зауважимо, що складно довести, що має більшу суспільну небезпечність − напад вчинений бандою з корисливих мотивів чи грабіж організованою групою. На наш погляд, суспільна небезпека від вчинення вищезазначених злочинів однакова. Проте законодавець дивним чином визначає санкції за бандитизм з корисливих мотивів та розбій вчинений групою осіб: від 5 до 15 років з конфіскацією майна та від 8 до 15 з конфіскацією відповідно [3].
Варто зазначити, що аналіз судової практики не дає чіткого роз’яснення різниці між цими злочинами, в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05 №13 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” також відсутнє чітке розмежування цих злочинів [1].
Тотожними є наслідки вчинення злочину передбаченого ст. 257 та ч. 4 ст. 187 ККУ, адже обидва мають ступінь тяжких або особливо тяжких злочинів. Крім того, до спільних ознак досліджуваних складів злочинів можна віднести і озброєність організованих груп, що вчиняють бандитизм чи розбій. Проте виходячи з диспозиції статті 257 ККУ зброя (мається на увазі вогнепальна, холодна та вибухова зброя) є обов’язковою ознакою банди, і використання інших засобів виключає кваліфікацію за статтею 257 ККУ, чого про організований розбій сказати не можна.
Варто вказати і на напад, як важливий елемент об’єктивної сторони обох злочинів. Відповідно до п. 18 вищезгаданої Постанови Пленуму обов'язковими ознаками організації банди є мета цієї діяльності - вчинення нападів - та озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів) [1]. Можемо сказати теж саме і про розбій, адже однією з цілей злочинців є напад з метою заволодіння чужим майном.
Суб’єктивна сторона обох злочинів має схожі ознаки, як от прямий умисел на вчинення нападу з корисливих мотивів задля заволодіння чужим майном і з небезпекою для життя потерпілого. Суб’єкти злочинів ідентичні: фізичні осудні особи і відповідно до ч. 2 ст. 22 ККУ мають понижений вік притягнення до кримінальної відповідальності − 14 років [2].
Проаналізувавши вищенаведене, можна зробити висновок про схожість досліджуваних складів злочинів, відзначимо, що нині існують ідеї навіть про декриміналізацію бандитизму, адже склад цього злочину вже передбачений у ч. 4 ст. 187, але на наш погляд, це недоцільно, і декриміналізація бандитизму не призведе до зникнення бандитських угрупувань як таких, тому нижче наведемо відмінні риси цих складів злочинів.
На відміну від розбою, вчинюваного організованою групою, при організації банди ніколи не буває елементу стихійності або випадковості. Банда − це більш організоване і стійке злочинне формування: її справами звичайно займаються один або кілька організаторів, попередній зговір учасників доповнюється розподілом ролей (включаючи періоди між вчиненням нападів), круговою порукою, з елементами ієрархії (підлеглості й дисципліни), створенням матеріального фонду для потреб банди в цілому та окремих її учасників (як за рахунок коштів, добутих бандою злочинним шляхом, так і за рахунок добровільних внесків її членів) [3].
Іншим також є і родовий об’єкт посягання злочинців, тому не можна не погодитись з законодавцем − такий об’єкт має різну природу і ці суспільні відносини потребують відповідного захисту.
Також ці злочини різняться ступенем стійкості, для розбою, вчиненого групою осіб, не є обов’язковим ієрархічне підпорядкування, чіткий розподіл ролей тощо.
Однією з найважливіших відмінностей є те, що бандитизм − один з небагатьох злочинів, який має усічений склад, і відповідно, законодавець переносить момент завершення злочину на більш ранню стадію виконання, тому бандитизм вважається вчиненим з моменту організації банди, не залежно від того чи були вчинені збройні напади чи ні. Розбій же вважається закінченим лише у випадку застосування насильства, відповідно вчинення нападу, не зважаючи на те чи мало місце заволодіння майном [4]. Тому на нашу думку, наявність в ККУ такого складу злочину, як бандитизм має важливу превентивну функцію, яка забезпечує кримінальну відповідальність за створення банди, а не за шкоду нанесену суспільним відносинам.
Отже, можна зробити висновок, що розбій вчинений організованою групою і бандитизм з корисливих мотивів є окремими злочинами, які відрізняються родовим об’єктом, метою, ступенем стійкості та озброєністю.
Джерела:
1. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. N 13 // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - N13.
2. Українська державність та право на рубежі сторіч // Регіональний науковий юридичний альманах / За заг. ред. проф., докт. юрид. наук Оборотова Ю.М − Одеса, 2006. − Випуск І − 160 с.
3. Головкін Б. Розмежування розбою вчиненого організованою групою, і бандитизму / Б. Головкін. // Вісник прокуратури. - 2006. - №8(62). - С. 53-61.
4. Быков В. Как разграничить бандитизм и разбой /.В. Быков // Российская юстиция. − 2001. - № 3. - С. 52 -53.
|